За усталеною традицією прийдешній новий календарний рік ознаменується порцією «обновок» до ПКУ. Щоправда, цього разу законодавець вирішив не відкладати ухвалення змін на останні дні грудня. Тож, нині маємо можливість вивчати й аналізувати Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 р. № 2628-VIII, у якому, власне, і втілено ті нововведення, з якими платники податків незабаром зіштовхнуться на практиці.
Зокрема у цьому коментарі розповімо про деякі корективи, на які чекають розділи І та ІІ ПКУ

Місцеві ради не зобов’язані встановлювати земподаток за лісові землі

Відповідні корективи внесені до п.п. 10.2, 10.3 ПКУ. Законодавець уточнив, що питання стосовно доцільності встановлення земельного податку за лісові землі місцеві ради вирішують самостійно.

Проте пам’ятаймо: у разі невстановлення місцевих податків і зборів, передбачених п. 10.3 ПКУ, рішеннями місцевого самоврядування, такі податки та збори сплачуються платниками в порядку, установленому ПКУ, за мінімальними ставками та без застосування відповідних коефіцієнтів (абз. 2 п. 5 р. ХІХ ПКУ).

І хоча мінімальна ставка земподатку за лісові землі становить 0%, завважимо: невстановлення місцевою радою ставки земельного податку за лісові землі не звільнятиме суб’єктів господарювання від подання звітності з плати за землю (на переконання контролерів, нульові податкові зобов’язання в такій ситуації потрібно декларувати на загальних підставах).

Місцеві ради отримуватимуть від контролерів звітність про розрахунки з бюджетом