Шампанське в подарунок та мінімальні роздрібні ціни на алкоголь

Торговельне підприємство, що має мережу роздрібних магазинів продовольчих товарів, під Новий рік планує акцію: безкоштовно вручати пляшку шампанського кожному покупцю, який придбає товар на суму більш ніж 500 грн.
Чи буде це порушенням постанови КМУ щодо мінімальних цін на окремі види алкогольних напоїв?

ВІДПОВІДЬ: Контролери схильні трактувати операції з безкоштовного розповсюдження алкоголю як продаж і водночас як порушення вимог законодавства щодо розміру мінімальних цін. Тож найбільш обережним платникам податків, які намагаються уникати гострих кутів у відносинах із податківцями, ми радимо утримуватися від подібних заходів. Якщо ж відстоювати власні права в суді для вас звична справа — поміркуймо разом, чи має позиція фіскалів належне підґрунтя.

А розпочнімо з того, що ознайомімося з аргументами представників органів ДФСУ. Власне кажучи, аргумент у податківців один — пп. 14.1.202 ПКУ, який ототожнює поняття «продаж» та «реалізація», включаючи в них у т.ч. операції з безоплатного надання товарів.

Саме керуючись згаданою нормою ПКУ, контролери наполягають на необхідності придбання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкоголем при безоплатному розповсюдженні останнього (див. роз’яснення з підкатегорії 115.03 системи «ЗІР»). Щоправда, є ще й пп. 14.1.212 ПКУ, який містить визначення «реалізація підакцизних товарів (продукції)», що також охоплює безоплатне відвантаження товарів. До речі, саме на останній посилаються фахівці ДФСУ, обґрунтовуючи, що мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої діють, зокрема, і при безоплатному розповсюдженні останніх під час проведення рекламних заходів (див. роз’яснення з підкатегорії 115.06 системи «ЗІР»).

Однак із такими доводами фіскалів, вважаємо, можна посперечатися. І гарною підмогою в цьому для нас є п. 5.1 ПКУ, у якому мовиться про те, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються винятково для регулювання відносин, передбачених ст. 1 ПКУ, тобто відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів.

Водночас ціни на алкоголь є предметом регулювання Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 р. № 481/95-BP (далі — Закон № 481), норми якого поширюються на відносини, що виникають у сфері виробництва, експорту, імпорту, оптової та роздрібної торгівлі спиртом, алкогольними напоями та тютюновими  виробами, і який аж ніяк не є спеціальним нормативно-правовим актом із питань оподаткування. Тож доцільність і, власне, правомірність поширення термінології ПКУ на відносини у сфері ціноутворення на алкоголь викликають серйозні сумніви.

У зв’язку із цим до вашої уваги — інший варіант трактування ситуації.

Так, безвідносно до податкового законодавства, типово поняття «продаж» прийнято вживати для позначення відносин, що регулюються гл. 54 «Купівля-продаж» Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ).

Окрім того, у Законі № 481 уживаються поняття «оптова торгівля» і «роздрібна торгівля». Якщо ж ми звернемося до п.п. 4.1, 4.4, 4.5 Національного стандарту України «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять. ДСТУ 4303:2004», то побачимо, що відповідний ДСТУ визначає щойно згадані поняття як діяльність у сфері товарообігу, що охоплює саме купівлю-продаж товарів (що опосередковується однойменними договорами, а також договорами поставки та міни).

У разі ж коли магазин надає подарунок — це вже договір дарування (ст. 717 ЦКУ), який, до речі, може укладатися й в усній формі (якщо предмет дарунка є побутовою річчю або річчю індивідуального користування — ч. 1 ст. 719 ЦКУ). Відповідно, подарунок не можна вважати роздрібною чи оптовою торгівлею.

Окрім того, для практичного застосування постанови КМУ «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» від 30.10.2008 р. № 957 (далі — Постанова № 957) важливим фактором є ціна.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 р. № 5007-VI, ціна — виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару. Під час укладання публічного договору (саме за таким договором покупці придбавають товари в  магазинах), ціна — це одна з істотних умов договору (ст. 699 ЦКУ). У той час коли в договорах дарування цей елемент узагалі не може міститися, оскільки подарунок передається безоплатно. Відповідно, відсутність у договорах дарування об’єкта контролю (ціни) означає, що вимоги Постанови № 957 на них не поширюються.

Зауважимо: подеколи подібним чином міркують і суди. Наприклад, у постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2013 р. у справі № 9101/167916/2012 мовиться, що, оскільки особа отримала товар безкоштовно, не здійснюючи будь-яких розрахунків, за таких умов говорити про здійснення торгівлі (продаж алкоголю) немає підстав.

До речі, не буде порушенням і якщо в чеку подароване шампанське відображатиметься за повною ціною, а  знижка (на вартість шампанського) надаватиметься на інший (безалкогольний) товар. Такий варіант радимо розглядати передусім у тому разі, якщо умовою для отримання в подарунок алкоголю буде придбання якогось іншого конкретного товару, вартість котрого перевищує вартість шампанського.

Водночас застерігаємо: надавати знижку безпосередньо на алкоголь (у т.ч. шляхом установлення символічної ціни за пляшку напою) категорично заборонено. Адже не лише податківці, але й суди вважають, що застосування знижки (унаслідок якої покупець сплачує за алкоголь менше мінімальної ціни) є порушенням Постанови № 957 (див., скажімо, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2013 р. у справі № 2а-4547/10/2670).

Наостанок звернімо увагу на ще одне питання, пов’язане з безкоштовним розповсюдженням алкоголю, котре нині, напередодні новорічно-різдвяних свят, особливо актуальне. Мовимо про випадки, коли суб’єкти господарювання, що здійснюють оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями, використовують останні для споживання на корпоративах. Зокрема, подеколи продавці алкоголю переймаються, чи не вважатиметься це реалізацією напоїв, та, відповідно:

• чи не буде це порушенням вимог законодавства щодо розміру мінімальних цін;
• чи потрібна в такому випадку ліцензія на право роздрібної торгівлі алкоголем.

Вважаємо, що відповідь на обидва зазначені вище питання — негативна.

Щодо мінімальних цін, то говорити про застосування останніх немає підстав, оскільки відсутня операція купівлі-продажу, наявність котрої, як було обґрунтовано вище, є визначальним.

А стосовно питання про ліцензію, то тут у нашій відповіді ми керуємося роз’ясненням контролерів, розміщеним у підкатегорії 115.03 системи «ЗІР». В останньому фахівці ДФСУ пояснили, що суб’єкт господарювання, у якого сплив строк дії ліцензії на, зокрема, роздрібну (оптову) торгівлю алкогольними напоями, має право їх залишки використати для власного споживання. Як на нас, використання алкоголю на корпоративі, самостійно організованому суб’єктом господарювання, цілком підпадає під поняття «власне споживання» (адже право власності на алкоголь до третіх осіб не переходить). А для останнього, як логічно стверджують фіскали, жодної ліцензії не потрібно.