В інвойсі на товари окремо записано фрахт і страховку: чи буде податок на репатріацію

Постачальник-нерезидент, із яким укладено договір поставки, в інвойсі на товар суму страховки й фрахту вказує окремими рядками перед загальною сумою. Ця ж загальна сума фігурує в митній декларації в рядках «валюта і загальна сума по рахунку» і «ціна товару». Чи виникає в покупця необхідність справляти податок на репатріацію із суми фрахту, страхування?

ВІДПОВІДЬ: Упевнені, що в цьому випадку не потрібно утримувати податок на репатріацію із сум фрахту і страхування, прописаних в інвойсі на товар. Пояснімо.

Згідно з ПКУ, фрахт і страхові внески (премії), що виплачуються нерезиденту як дохід із джерелом походження з України, підлягають обкладенню податком на репатріацію (пп.пп. «г», «и» п. 160.1, п.п. 160.5 і 160.6 ПКУ). Але однієї лише згадки слів «фрахт» і «страхування» в інвойсі на постачання мало для обкладення цих сум податком. Адже в ПКУ чітко сказано, що вважати під термінами «фрахт» і «страхові платежі» для цілей оподаткування.

Відповідно до пп. 14.1.260 ПКУ, «фрахт — винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна чи транспортного засобу (їх частин) для:

• перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами;
• перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Саме такий фрахт, оплачуваний резидентом нерезиденту, підлягає оподаткуванню (6% із суми базової ставки фрахту).

У розглянутій ситуації підприємство не укладало окремого договору на перевезення або найм транспортного засобу. Ним укладено договір постачання, у базис якого входить доставка та страхування. А тому фрахт, який позначений в інвойсі, не є фрахтом у розумінні ПКУ. Із цього випливає, що на нього не поширюються правила оподаткування фрахту, прописані в п. 160.5 ПКУ. Інакше кажучи, утримувати податок на репатріацію не потрібно.

Згідно з п. 160.6 ПКУ, резиденти, зокрема, обкладають податком на репатріацію страхові платежі (страхові внески, страхові премії)¹, здійснювані нерезиденту в межах договорів страхування або перестрахування ризиків. Як розуміємо, із постачальником товарів підприємство не укладало договору страхування, та й постачальник не є страховиком, а тому страхових платежів (премій) за договором страхування ваше підприємство йому не оплачує. Підприємство компенсує витрати на страхування, що входять до базисних умов постачання й формують ціну товару. Як наслідок, утримувати податок на репатріацію із суми страхування не потрібно.

На завершення кілька слів про дохід нерезидента в сумі виручки за товари. Відповідно до пп. «й» п. 160.1 ПКУ, не підлягає обкладенню податком на репатріацію дохід нерезидента у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента. А тому, перераховуючи нерезиденту оплату за товар (у т.ч. у ціну якого входить фрахт і страховка, виходячи з базисних умов постачання), податку на репатріацію не буде.

Позиція суду. У постанові Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 р. у справі № 810/1925/13-а у схожій ситуації суд став на бік платника податку й зазначив: «договір фрахтування — це окремий договір перевезення і він не має ніякого відношення до договорів поставки. Тому неможливо вважати, що при поставці товару на умовах CРТ і DAP покупець товару окремо оплачує фрахт та тим самим здійснює виплати на користь нерезидента, та повинен до таких виплат застосовувати норми ст. 160 Податкового кодексу України». В апеляційній інстанції це рішення залишили без змін (рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013 р. у справі № 810/1925/13-а).

Таку ж логіку можна застосувати й до страховки, яка передбачена базовими умовами постачання.