(Коментар до Узагальнюючої податкової консультації щодо застосування положень пп.пп. 140.5.4, 140.5.6 Податкового кодексу України стосовно визначення податкового (звітного) періоду для коригування фінансового результату до оподаткування, затвердженої наказом Мінфіну від 14.11.2018 р. № 887, далі — УПК № 887)

Суть питання. Нинішня редакція ПКУ передбачає чимало коригувань бухфінрезультату до оподаткування за операціями з нерезидентами. Зокрема — за роялті (пп. 140.5.6 ПКУ), купівлями товарів, послуг в «особливих» нерезидентів (пп. 140.5.4 ПКУ). Водночас у тексті цих норм обумовлено, що підстав для застосування згаданих різниць немає, якщо:

  • операція контрольована за ст. 39 ПКУ

або

  • операція не є контрольованою, та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки», відповідно до процедури, установленої ст. 39 ПКУ, але без подання звіту.

Оскільки чимало прибутківців звітують щокварталу (див. пп. 137.4 ПКУ), на практиці виникали труднощі із застосуванням згаданих різниць. Зокрема йдеться про т.зв. «30%-ву» різницю, зазначену в пп. 140.5.4 ПКУ, та коригування за роялті — у пп. 140.5.6 ПКУ. Адже визначити статус операції (контрольована вона чи ні) можна лише за підсумками року, проте аж ніяк не за підсумками кварталу.

Суперечки щодо цього, як і різні точки зору, звучали доволі довго.

Так, в ІПК від 11.12.2017 р. № 2924/6/99-99-15-02-02-15/ІПК контролери зауважили: щокварталу обов’язково застосовувати 30%-ву різницю, і лише коли виявиться за результатами року, що витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у «особливого» нерезидента з переліку відповідають цінам, визначеним за принципом «витягнутої руки», то платник має право не коригувати фінансового результату до оподаткування за правилами пп. 140.5.4 ПКУ тільки за підсумками звітного року.

Аналогічне зазначалося й в ІПК ГУ ДФС у Волинській області від 12.03.2018 р. № 959/ІПК/10/03-20-12-04-08, листі ДФСУ від 04.01.2017 р. № 29/6/99-99-15-02-02-15.

Щоправда, про річну природу цих коригувань цьогоріч заговорили як Мінфін (див. лист Мінфіну від 19.06.2018 р. № 11210-09-10/16613), так і ДФСУ (див. ІПК ДФСУ від 11.09.2018 р. № 3934/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, ІПК від 05.10.2018 р. № 4301/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, від 04.10.2018 р. № 4285/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, від 04.10.2018 р. № 4284/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, від 24.09.2018 р. № 4128/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, від 14.09.2018 р. № 4029/6/99-99-15-02-02-15/ІПК). Та все це були індивідуальні роз’яснення, якими персонально міг скористатися лише їх отримувач.

І ось, нарешті, остаточну крапку в цьому питанні поставив Мінфін у своїй УПК № 887, положеннями якої можуть користуватися всі охочі (п. 52.6, п. 53.1 ПКУ).

Позиція Мінфіну. Фахівці головного фінансового відомства у своїй УПК № 887 резюмували: з метою визнання операції контрольованою платнику податку необхідно використовувати дані бухобліку за відповідний звітний рік, у якому проводилися такі госпоперації. А тому, оскільки вартісні критерії визнання операції контрольованою визначають за результатами року, то коригування фінрезультату за операціями з нерезидентами, визначеними в абзацах 3 та 4 пп. 140.5.4 і пп. 140.5.6 ПКУ, здійснюють за результатами року. Відповідно, відображають таке коригування в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за податковий (звітний) рік.