Установлення відповідним категоріям працюючих скороченого робочого часу передбачено ст. 51 КЗпП. З’ясуймо, яким саме категоріям працівників роботодавець повинен установити скорочений робочий час (тиждень) і якими нормативно-правовими актами це передбачено

Скорочена тривалість робочого часу — це скорочений на визначену кількість годин час, протягом якого працівник повинен виконувати трудові обов’язки. До того ж працівник має право на оплату праці в розмірі повної тарифної ставки, повного окладу. Як зазначало Мінсоцполітики в листі від 22.03.2006 р. № 1993/0/14-06/13, це одна з головних відмінностей скороченого робочого часу від неповного робочого часу.

Скорочена тривалість робочого тижня за роботу зі шкідливими умовами праці встановлюється працівникам виробництв, цехів, професій і посад, передбачених відповідними розділами Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 163 (даліПерелік), незалежно від відомчого підпорядкування цих виробництв, цехів, а також від форм власності підприємств, організацій і установ (п. 1 Порядку застосування Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 23.03.2001 р. № 122, даліПорядок № 122). Для зазначених працівників повинен установлюватися робочий час тривалістю не більш як 36 годин на тиждень (ст. 51 КЗпП).

Для визначення права працівників на скорочений робочий час важливо правильно встановити професію, до якої належить відповідне робоче місце з урахуванням фактично виконуваних працівником обов’язків і переліку робіт, які відносяться до цієї професії (спеціальності) згідно з кваліфікаційним довідником. Найменування професії (посади) повинно відповідати Класифікатору професій ДК 003:2010.