Нині доволі широковідомий Закон про валюту планує кардинально змінити правила життя суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Обіцянки максимальної лібералізації компанії сприймають украй обережно, шукаючи з-поміж норм закону прихований зміст. У матеріалі звернімо увагу на найпроблемніший аспект — валютний контроль. Тож, чи варто суб’єктові ЗЕД хвилюватися стосовно впровадження нових правил та яка відповідальність загрожуватиме за їх ігнорування?

Для яких операцій установлюватимуть валютний контроль

Нові правила валютного контролю надзвичайно схожі на старі, хоча й містять чимало гарних нововведень.

Передусім зазначимо про строк валютного контролю. Так, у ст. 12 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 р. № 2473-VIII (даліЗакон про валюту) немає жодного слова про нині діючий строк у 180 к.дн.  Трактувати таку норму можна доволі оптимістично: сторони ЗЕД-договору нарешті зможуть самостійно узгоджувати граничні строки оплати за експорт або постачання імпортного товару.

 Див. ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (даліЗакон № 185).

Щоправда, не обійшлося й без уточнень. Зокрема ст. 13 Закону про валюту надала право встановлювати строки ЗЕД-розрахунків Нацбанку. А зважаючи за досвід минулих років, НБУ частенько користується наданими йому повноваженнями повною мірою. Отож, Нацбанк зможе встановити валютний контроль за:

1) граничними строками розрахунків за експортно-імпортними операціями.

Як і нині, запровадити часове обмеження Нацбанк зможе лише на строк не більш як 6 місяців. Тим часом у нього лишилося право за потреби подовжити цей строк на аналогічний. Сподіваймося, тимчасовий характер запроваджених обмежень не переросте в постійний. Саме тому, вважаємо, законодавець уточнив у ч. 2 ст. 12 Закону про валюту, що загальний строк дії заходів захисту не може перевищувати 18 місяців протягом 24 місяців, починаючи з дня першого запровадження відповідного заходу захисту;

2) для окремих товарів і (або) галузей економіки.