Ми продовжуємо аналізувати новий МСФЗ 16 «Оренда». У попередній статті «МСФЗ 16 «Оренда»: на які зміни очікувати з 01.01.2019 (Частина 2)» ми розглядали правила обліку оренди для орендаря з урахуванням змін у 2019 році. Наразі ж ознайомимося з правилами обліку оренди для орендодавця

Фінансова оренда

Як і орендар, орендодавець визначає свій орендний договір, чи є він фінансовим або операційним (докладніше про різницю між ними див. у наших попередніх публікаціях).

Орендодавець до дати передання активу, що є предметом фінансової оренди, класифікує його як призначений для продажу чи включає його в групу вибуття, призначену для продажу. Тому він повинен відображати такий актив в обліку відповідно до МСФЗ 5 «Довгострокові активи, призначені для продажу, та припинена діяльність»: знос підлягає списанню, а остаточна вартість тестується на знецінення та за вартістю, не вищою за чисту ціну реалізації, переноситься до складу необоротних активів, призначених для продажу.

У момент передання орендодавець повинен визнати дохід від реалізації переданого активу (кредит рахунка 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів») й одночасно відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість у сумі, що дорівнює дисконтованій сумі валової інвестиції (дебет рахунка 181 «Заборгованість за майно, передане у фінансову оренду»). Своєю чергою, об’єкт оренди списується з балансу орендодавця.

Надалі, у міру одержання від орендаря орендних платежів за право користування базовим активом, орендодавець повинен поділяти їх на такі складові:

  • суму, яка відшкодовує частину продажної вартості предмета оренди (лізингу), зменшуючи основну суму боргу;
  • фінансовий доход за відстрочення платежів відповідно до графіка та договірної процентної ставки;
  • інші витрати орендодавця, що компенсуються орендарем.

Сума дебіторської заборгованості підлягає розподілу між поточною заборгованістю, очікуваною до одержання в найближчі 12 місяців після звітної дати, і довгостроковою її частиною.