Уведення нового коду типу нарахувань «14» пов’язане з необхідністю визначати додаткову базу нарахування, у разі якщо під час звільнення працівника сторновані відпускні за невідпрацьовану частину робочого року. З’ясуймо, у яких випадках застосовується цей КТН

У разі якщо працівник звільняється до закінчення робочого року, за який він уже одержав щорічну відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості роботодавець провадить відрахування із зарплати за дні відпустки, надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року (ч. 1 ст. 22 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР, далі Закон про відпустки).

Дозволяється здійснювати відрахування при звільненні працівника до закінчення того робочого року, у рахунок якого він уже одержав відпустку, за невідпрацьовані дні відпустки згідно з п. 2 ч. 1 ст. 127 КЗпП.

Не здійснюють відрахування, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених у п.п. 3, 5, 6 ст. 36 і п.п 1, 2, 5 ст. 40 КЗпП, а також у разі направлення на навчання та у зв’язку з переходом на пенсію.

Повний список підстав для звільнення, які надають право не відраховувати відпускних, виплачених у рахунок частини невідпрацьованого робочого року, наведено у ч. 2 ст. 22 Закону про відпустки.

Такі відрахування не проводять, якщо працівник звільняється з роботи у зв’язку з:

  • призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;
  • переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
  • відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв’язку з істотною зміною умов праці;
  • змінами в організації виробництва та праці, у т.ч. ліквідацією, реорганізацією чи перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
  • виявленням невідповідності працівника обійманій посаді чи виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню цієї роботи;
  • нез’явленням на роботу понад чотири місяці поспіль унаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено тривалішого строку збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
  • поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
  • направленням на навчання;
  • виходом на пенсію.