Визначення контрольованих операцій є вагомим для здійснення коригувань фінрезультату до оподаткування під час розрахунку об’єкта обкладення податком на прибуток. Завданням для здійснення таких коригувань є приведення цін, які використовувалися в процесі певних операцій, та отриманого прибутку за такими операціями до певного ринкового рівня.
Тож, у матеріалі розповімо, які саме операції є контрольованими та які існують вартісні критерії для їх визнання?

Які саме господарські операції можуть визнаватися контрольованими, зазначено в пп. 39.2.1.4 ПКУ. Це всі види операцій, договорів чи домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об’єкт обкладення податком на прибуток, зокрема, але не лише:

  • операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо;
  • операції з придбання (продажу) послуг;
  • операції з нематеріальними активами, такими як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо, а також із будь-якими іншими об’єктами інтелектуальної власності;
  • фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо;
  • операції з купівлі чи продажу корпоративних прав, акцій або інших інвестицій, купівлі чи продажу довгострокових матеріальних і нематеріальних активів;
  • операції, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні.

Водночас, аби господарська операція вважалася контрольованою, вона має відповідати критеріям, зазначеним у пп. 39.2.1.1 ПКУ (щодо контрагентів) і пп. 39.2.1.7 ПКУ (вартісним критеріям).

Критерії щодо контрагентів

Відповідно до пп. 39.2.1.1 ПКУ, контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об’єкт обкладення податком на прибуток підприємств платника податків, а саме:

а) господарські операції, що здійснюються з пов’язаними особами — нерезидентами, у т.ч. у випадках, визначених пп. 39.2.1.5 ПКУ;