Оплата відрядження неабияк залежить від форми оплати праці та конкретних обставин. Тому на підприємствах часто виникають нестандартні ситуації, коли в нормативах чітко не визначений алгоритм розрахунку середньої зарплати й оплати днів або годин відрядження.
Розгляньмо такі нестандартні ситуації

Згідно із ч. 4 ст. 121 КЗпП дні відрядження оплачують відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, але не нижче за середній заробіток.

Алгоритм визначення оплати за дні відрядження роз’яснено в листі Мінсоцполітики від 05.03.2012 р. № 204/13/184-12, зокрема, він такий:

  • обчислюємо денну зарплату працівника в місяці відрядження, розділивши зарплату за відпрацьовані робочі дні на кількість таких днів;
  • визначаємо середньоденну зарплату виходячи із заробітку за останні 2 календарних місяці (чи за менший період);
  • порівнюємо денну та середньоденну зарплату й оплачуємо дні відрядження залежно від того, який показник буде вищим.

Відрядження в першому місяці роботи

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100 (даліПорядок № 100). Згідно з його п. 2 у всіх випадках збереження середньої зарплати її обчислюють виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи за такими правилами:

  • розрахунковим періодом є останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата;
  • якщо працівник фактично відпрацював після прийняття на роботу менш ніж 2 місяці — розрахунковим періодом буде фактично відпрацьований час;
  • якщо працівника направили у відрядження в перший день роботи, то середню зарплату обчислюють згідно з абз. 3 п. 4 Порядку № 100, виходячи з посадового окладу (тарифної ставки), встановленому у трудовому договорі.

Приклад 1

Працівника було прийнято на роботу 9 вересня 2019 року. Його направили у відрядження з 18 по 20 листопада. Посадовий оклад працівника становить 6200 грн. За 16 р.дн. вересня нарахована зарплата у сумі 4723,84 грн, за 22 р.дн. жовтня — 6200 грн.