Питання зарахування зустрічних вимог не нове. Зважаючи на зміни у валютних правилах, щоразу воно набуває свіжого окрасу. Адже тривалий період каменем спотикання були обов’язковий продаж валюти та безпосередня заборона в постановах НБУ на зняття з валютного контролю операцій, які припиняють шляхом зарахування. Так можна чи ні сьогодні проводити залік зустрічних вимог у ЗЕД?

Насамперед зазначимо — провести залік зустрічних однорідних вимог можна. До 20 червня 2019 року зняти з валютного контролю експортну операцію, яку припиняли шляхом зарахування, у низці випадків було неможливо, певні зарахування потрапляли під табу. А з 20 червня 2019 року обмежень немає — зустрічні однорідні зобов’язання у ЗЕД можна зараховувати без негативних наслідків. А тепер — детальніше.

Загальні норми

Спеціальним законодавством, а саме — Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959-XII, Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 р. № 2473-VIII (даліЗакон про валюту) та ЦКУ, не заборонено припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за зовнішньоекономічними договорами.

За ч. 1 ст. 4 Закону про валюту валютні операції здійснюють без обмежень відповідно до законодавства України, крім низки винятків, серед яких, зокрема, запровадження НБУ заходів захисту.

Тож, погляньмо, що ж нацзаконодавство говорить про зарахування.

Статтею 202 ГКУ передбачено, що господарське зобов’язання можна припиняти в декілька способів. Зокрема, його виконанням (проведеним належним чином) або зарахуванням зустрічної однорідної вимоги. Про це прописано й у ст. 601 ЦКУ. І цьому не суперечить ст. 387 ГКУ, у якій зазначено, що суб’єкти самостійно розпоряджаються валютною виручкою за винятком ситуацій з обов’язкового продажу частини валюти.

Зрозуміло, що ст. 387 ГКУ стосувалася тих випадків, коли господарське зобов’язання припиняється саме шляхом його виконання (у нашому випадку — у разі отримання оплати — валютної виручки). Мовимо про те, що ст. 387 ГКУ не торкається зарахування зустрічних однорідних вимог. Акцентуємо на цьому увагу, бо свого часу, на думку НБУ, наявність вимоги про обов’язковий продаж інвалюти була перепоною для проведення зарахування зобов’язань (див. лист НБУ від 24.05.2013 р. № 28-312/1652/6131). Адже в такому разі інвалюта не надходить, і, відповідно, не виконується норма щодо обов’язкового продажу.

А тепер погляньмо, чи є заходи захисту, установлені НБУ, щодо зарахування зобов’язань у ЗЕД.