Земельні торги: підготовка до проведення та підводні камені

Вероніка ОРЛОВА, податковий консультант газети «Інтерактивна бухгалтерія»

Нарікання на недосконалість вітчизняного законодавства лунають чи не щодня. Та значну їх частину слід віднести до недоліків нормотворчої техніки. Ось конкретний приклад. Існує певна галузь регулювання (державна реєстрація прав на нерухоме майно). Парламент приймає профільний закон із цього приводу (Закон про реєстрацію). Переконавшись у його недосконалості, кілька разів уносить до нього зміни, відкладає його набрання чинності, переписує наново та знову вносить зміни. Та й за вісім з половиною років такої «законотворчості» парламенту не вистачило (бажання, часу, фаху, вміння — непотрібне викреслити), аби врегулювати процедуру реєстрації самим законом. Тому в Законі про реєстрацію законодавці передбачили повноваження Уряду затвердити більш конкретну процедуру.

Цивільно-правові договори з нерухомим майном давно й активно використовуються в Україні. Земельні ділянки, будинки, будівлі, споруди, квартири продаються, даруються, передаються в оренду, спадкуються та відчужуються іншими способами. Зазвичай водночас виникає чимало запитань щодо умов договору, порядку його оформлення, оподаткування та навіть самої можливості здійснити той або інший правочин із нерухомою річчю. Сьогодні ми поговоримо про можливість укладення угоди щодо частини об’єкту нерухомого майна: частини земельної ділянки, окремого приміщення чи приміщень

Чи потрібно сплачувати податок за щойно придбану земельну ділянку підприємством-загальносистемником, якщо надалі вона використовуватиметься як стоянка для власних автомобілів? Якщо так, то з якого часу та в якому розмірі?