(коментар до листа ДФС від 07.06.2017 р. № 517/С/99-99-13-01-02-14/ІПК)

Суть питання. Зареєструватися ФОПом для того, аби спробувати себе в бізнесі, — поширене явище. Але абсолютно не кожен такий підприємець може, уміє та хоче розбиратися з обліковою рутинною роботою. Саме тому сфера бухгалтерських послуг нині є доволі популярною.

У коментованому листі фахівці ДФС роз’яснили: чи має право ФОП-загальносистемник віднести до складу витрат вартість бухгалтерських послуг.

Законодавче підґрунтя. Об’єктом оподаткування для ФОПа-загальносистемника є чистий оподатковуваний дохід, котрий визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка в грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з госпдіяльністю ФОПа (п. 177.2 ПКУ).

Перелік витрат підприємця-загальносистемника визначений у пп.пп. 177.4.1–177.4.4 ПКУ. У наведених нормах прямо не згадано, що вартість бухгалтерських послуг включається до витрат загальносистемника.

Однак якщо детальніше проаналізувати пп. 177.4.4 ПКУ, висновується, що до переліку витрат ФОПа належать інші витрати, пов’язані з веденням господарської діяльності, які не прописані в підпунктах 177.4.1–177.4.3 ПКУ, зокрема, вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних із виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

ФОПи-загальносистемники, відповідно до п. 177.10 ПКУ, зобов’язані:

  Книга обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи — підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджена наказом Мінфіну від 16.09.2013 р. № 481.

Чи може ведення Книги та забезпечення документообігу у ФОПа сторонньою особою чи організацією називатися бухгалтерськими послугами? Вважаємо, що так. Ба більше, такі бухгалтерські послуги прямо пов’язані з веденням господарської діяльності ФОПа.

Однак, яка думка фахівців ДФС стосовно цього?

Позиція контролерів. ФОПи-загальносистемники мають право віднести до складу витрат винятково витрати, визначені п. 177.4 ПКУ. А встановлений чинним податковим законодавством перелік витрат не містить витрат, понесених у зв’язку з наданням фізособі-підприємцю бухгалтерських послуг.

Як наслідок — податківці проти включення вартості бухгалтерських послуг до витрат ФОПа-загальносистемника.

Позиція редакції. Фіскальний підхід контролерів до цього питання нас абсолютно не здивував. Одразу зазначимо, що в коментованому листі податківці не даремно згадали про норму п. 177.10 ПКУ, за якою фізособи-загальносистемники зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат.

Річ у тім, що з року в рік податківці продовжують нав’язувати ідею про те, що ведення ФОПами Книги обліку не є бухгалтерським обліком із точки зору Закону про бухоблік.

А оскільки ФОПи не ведуть бухоблік, то й оплачені бухгалтерські послуги не можуть бути пов’язані з госпдіяльністю такого ФОПа. Як наслідок — не виконується вимога з п. 177.4 ПКУ для визнання податкових витрат. Це єдиний аргумент податківців. Але чи можна довести альтернативну точку зору?

Вважаємо — так. Для цього потрібно грамотно вибудувати доказову базу, яка в результаті покаже (аргументує), що «ведення Книги обліку = ведення обліку». Як це зробити, відобразимо на схемі.

Схема

Натисніть на картинку для перегляду в збільшеному вигляді

Як скористатися наведеними у схемі доводами на практиці? На превеликий жаль — ніяк. Можна звернутися до ДФС за індивідуальною податковою консультацією й отримати у відповідь листа, ідентичного тому, що ми коментуємо. Тому в підприємців-загальносистемників єдиний шлях на визнання таких витрат — відстояти свою правоту у суді.

Чи є стосовно цього позитивна судова практика? Так, є, і доволі свіжа — 2017 року. Зокрема Київський окружний адміністративний суд у постанові від 08.02.2017 р. за справою № 810/359/17 дійшов такого висновку:

«…матеріалами справи підтверджується той факт, що понесені позивачем витрати (Ідеться про витрати на оплату підприємцем-загальносистемником вартості бухгалтерських послуг. — Прим. ред.) безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю останнього, оскільки вони стосуються із здійсненням та введенням позивачем бухгалтерського обліку та на врегулювання спорів у судах, зокрема з податковим органом.

Ураховуючи встановлені обставини, а також те, що під час розгляду справи відповідачем (Представником ДФС. — Прим. ред.) не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем оподаткованого доходу, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач у даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв’язку із чим податкове повідомлення-рішення <…> є протиправним та підлягає скасуванню».

Як бачимо, для суду бухгалтерські послуги — це витрати, які неодмінно пов’язані з госпдіяльністю підприємця, а отже, визнаються податковими витратами в розумінні пп. 177.4.4 ПКУ. Тому якщо ціна питання достатньо вагома для того, щоб відстоювати власну правоту в суді, — можна намагатися це робити. Адже кожне рішення суду на користь підприємців — це стимул контролерам переглянути свою точку зору щодо порушеного питання.

Євген ПАНЧИШИН,

бухгалтер-експерт
газети «Інтерактивна бухгалтерія»