(коментар до ухвали ВАСУ від 08.02.2017 р. за справою № 2а/2370/4787/12, далі — Ухвала)

Суть справи

У результаті перевірки позивач (ТОВ) отримав податкове повідомлення-рішення про зменшення відшкодування ПДВ і застосування штрафних санкцій, оскільки, на думку податкової інспекції, окремі господарські операції мають ознаки нереальних.

Фіктивність операції була аргументована контролерами тим, що в контрагента позивача були відсутні: зареєстровані земельні ділянки, транспортні засоби, трудові ресурси, нерухоме майно, а директор вказаного суб’єкта господарювання не орієнтується в податковому обліку, своєю чергою, до ЕЦП директора мають доступ сторонні особи. Суддями ВАСУ касаційну скаргу контролерів відхилено, резюмувавши, що відсутність землі, нерухомості й обладнання не свідчить про безпідставність формування позивачем податкового кредиту. Також судді наполягають на тому, що висновки про реальність операції слід передусім робити на підставі первинних документів і звертати увагу на належність їх оформлення.

Коментар редакції

І хоча в самій Ухвалі не фігурує фразеологізм «податкова яма», стає зрозуміло, що перевірка саме до цього схилялася, приймаючи рішення про зменшення ПДВ-відшкодування. Офіційно тлумачення поняття «податкова яма», або «вигодоформуючий суб’єкт» надано в п. 1.3. Порядку № 543 :

Вигодоформуючий суб’єкт («податкова яма») — платник ПДВ, який не відображає чи відображає та не сплачує податкові зобов’язання з ПДВ при відповідному декларуванні його контрагентом сум податкового кредиту без реальної господарської чи іншої економічної діяльності за такими операціями та, як наслідок, формує податковий кредит з ознаками ризику.

 Рекомендований порядок взаємодії підрозділів ДФС при комплексному відпрацюванні податкових ризиків із податку на додану вартість затверджено наказом ДФС від 28.07.2015 р. № 543.

На жаль, точний перелік критеріїв ознак, за якими суб’єкт господарювання отримує статус «податкової ями», якщо десь і міститься, то хіба що в документації ДФС «для внутрішнього використання», скажімо, у наказі ДПА «Про запровадження комплексної системи попередження та протидії процесам тонізації економіки» від 08.08.2011 р. № 475/ДСК. Але минулого року ДФС видано Методичні рекомендації з фіксування в актах перевірок результатів відпрацювання документально оформлених платниками податків нереальних господарських операцій з товарами (даліМетодичні рекомендації ), у яких міститься перелік фактів, на підставі котрих формується доказова база нереальних операцій.

  Додаток до листа ДФС від 16.05.2016 р. № 16872/7/99-99-14-02-02-17.

Серед таких фактів слід виділити неможливість здійснення «продавцями» госпдіяльності та відповідної нереальної госпоперації, що доказується відносно відповідного «продавця»:

  • незначною кількістю (зокрема, директор і головний бухгалтер в одній особі) працівників;
  • відсутністю матеріально-технічної та технологічної можливості здійснення виробництва, перевезення;
  • іншою інформацією, яка свідчить, що «продавець» не провадить господарської діяльності та функціонує лише для формування неправомірної податкової вигоди в «покупців» (пп. 3.1.2 Методичних рекомендацій).

Тож, як бачимо, для податківців підприємства, що не мають на балансі інструментів для провадження власної госпдіяльності, працівників, видаються, щонайменше, підозрілими. І як результат — на добросовісного платника може впасти тінь через співпрацю з імовірною «податковою ямою».

Водночас суд на противагу думці контролерів та їх внутрішнім указівкам, стаючи на бік платника податків, керувався винятково нормами законів, зокрема — ПКУ та Законом про бухоблік.

За змістом ч.ч. 1 і 2 ст. 9 Закону про бухоблік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Водночас господарські операції з метою визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Щодо фактичності здійснення господарської операції, суд наголосив: законодавець не визначив конкретного переліку документів, якими платник повинен підтвердити реальність виконання господарської операції. З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає положенням ст. 9 Закону про бухоблік і складення яких узгоджується із законодавчо установленими вимогами щодо оформлення такої операції або зі звичаєвою практикою.

Отже, якщо в покупця товарів/послуг є всі необхідні підтвердні документи для отримання податкового кредиту — контролери не вправі його позбавити, мотивуючи це тим, що в контрагента не все добре з документами, майном або з працівниками. Процитуймо коментовану Ухвалу:

 «обставина ненадання контрагентом до перевірки певних документів не може вказувати на порушення платником податків податкової дисципліни, оскільки останній позбавлений можливості здійснювати контроль за зберіганням контрагентом первинних документів».

Схожу позицію висловив ВСУ, який у постанові від 11.12.2007 р. за справою № 21-1376во06 установив, що:

«у разі невиконання контрагентом зобов’язання зі сплати податку до бюджету відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Висновок

Навіть якщо Податкова відпрацьовує всіх контрагентів виявленої «податкової ями» на предмет фіктивності операцій, можна озброїтись аргументами Ухвали, щоб відстояти власні права у черговій справі. Адже слід пам’ятати таке: якщо податкові органи володіють інформацією щодо ухилення від сплати податків платником, вони повинні вживати заходів із метою притягнення до відповідальності саме такого суб’єкта господарювання, а не покладати відповідальність на його контрагента, який документально підтвердив своє право на податкові відрахування.

Віталій СОТНІКОВ,

юрист
газети «Інтерактивна бухгалтерія»