Бюджетне відшкодування замість від’ємного залишку: які наслідки уточнення

Податкова звертається з проханням показник рядка 24 у декларації з ПДВ перенести до рядка 23.2. Провести цю операцію рекомендують за допомогою уточнюючого розрахунку. Як «крок назустріч» відгукнеться для нас?

ВІДПОВІДЬ: Одразу ж нагадаємо, що ПКУ не надає ПДВшнику право обирати: показувати бюджетне відшкодування (рядки 23.1 та 23.2) або ж ні (залишивши залишок від’ємного значення в рядку 24). На це звертають увагу й податківці в підкатегорії 101.18.01 ЄБПЗ: «нормами ст. 200 ПКУ не передбачено можливості вибору у відношенні проведення чи не проведення відшкодування ПДВ платником податку, який має право на таке відшкодування… Отже, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, повинен декларувати його у рядку 23 податкової декларації з ПДВ та подавати Розрахунок суми бюджетного відшкодування (тут і далі в цитатах виділено авт. — Д.П.)».

Тож насамперед слід з’ясувати: чи маєте ви право заявляти відшкодування? Можливо, ви «молодий» платник ПДВ, доступ до відшкодування в якого обмежений (п. 200.5 ПКУ), або ж розрахунки грошима з постачальниками не було проведено (пп. «а» п. 200.4 ПКУ). Тоді всі натяки на виникнення бюджетного відшкодування взагалі викреслюються з порядку денного…

Утім не секрет, що в низці випадків ПДВшники, які мають право на відшкодування, усе-таки не показують його в рядках 23.1 та/або 23.2, а, наприклад, продовжують фіксувати суму залишку від’ємного значення (рядок 24). У такий спосіб платники податку самостійно занижують суму бюджетного відшкодування. Тому надалі — докладно про перспективи «кроку назустріч» або ж відмови податківцям.

Варіант 1: власноруч виправляємо помилку. Ви можете зважати на пропозицію податківців та добровільно дозаявити відшкодування, подавши уточнюючий розрахунок до декларації за той період, у якому з’явилося право на відшкодування. Діяти так дозволяє загальна норма про внесення змін до податкової звітності згідно з п. 50.1 ПКУ. Із цим погоджуються контролери в підкатегорії 101.18.01 ЄБПЗ: «платник податку на додану вартість, який самостійно виявив заниження бюджетного відшкодування внаслідок недекларування ним оплаченої частини від’ємного значення, може подати уточнюючий розрахунок і відповідні додатки до податкової декларації з ПДВ за період, в якому виникло право на бюджетне відшкодування (фактично була здійснена оплата), з виправленими показниками».

Із судової практики відомі випадки, коли платники ПДВ обирають інший шлях: із запізненням декларують бюджетне відшкодування в поточній декларації (тобто оминають уточнюючий розрахунок). Зауважимо, що таке «спрощення» небезпечне: платник ПДВ може отримати штраф за завищення відшкодування (див. «Відшкодування ПДВ задекларували не в періоді його виникнення: чи можуть податківці оштрафувати за завищення»).

Як правило, подання уточнюючого розрахунку асоціюється із самоштрафом. Але в ситуації, що розглядається, його не буде: самоштраф обчислюють у відсотках — 3 (самостійна уточненка) або 5 (уточненка — додаток до звітної декларації) — від недоплати (п. 50.1 ПКУ). ПКУ прямо не визначає, що саме розуміти під недоплатою, але в п. 120.2 тлумачить її як аналог (або ж синонім) самостійно нарахованого заниження податкового зобов’язання. У нашому випадку «перетворення» залишку від’ємного значення на бюджетне відшкодування не супроводжуватиме поява податкового зобов’язання1. Тоді немає бази для розрахунку штрафу, а також пені (про її нарахування в разі самостійного виправлення див. лист ДПАУ від 03.06.2011 р. № 10407/6/16-1515-26). Підіб’ємо підсумок варіанта 1: на горизонті немає санкцій за самовиправлення.

1 Тут ми маємо все-таки припустити, що перетягування показника рядка 24 (залишок від’ємного значення) до рядка 23.2 (бюджетне відшкодування в рахунок зобов’язань наступних періодів) не призведе до появи податкового зобов’язання до сплати в бюджет. Тобто уточнення не стосуватиметься від’ємного ПДВ, який міг погасити позитивну різницю між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом (рядок 18 декларації).

Варіант 2: не займатися уточненням, віддавши ініціативу податківцям. Під час перевірки контролери мають виявити заниження бюджетного відшкодування та, як наслідок, завищення від’ємного значення. Тобто у ПДВшному обліку вони побачать порушення, наслідки якого описані в пп. «а» п. 200.14 ПКУ: «вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах».

Одразу пояснимо, як саме платник ПДВ далі враховуватиме суму «відшкодування, від якого він добровільно відмовився»: за названим п. 200.6 ПКУ платник податку може самостійно прийняти рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини в зменшення податкових зобов'язань із цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів. Тобто сума виявленого заниження відшкодування все одно зменшуватиме майбутні зобов’язання платника ПДВ — за аналогією до показника, задекларованого в рядку 23.2 декларації з ПДВ.

Документом, який підтвердить зміни в обліку, буде повідомлення-рішення за формою «В2» (додаток 6 до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Мінфіну України від 28.11.2012 р. № 1236).

У відповіді в ЄБПЗ, актуальній до 05.02.2013 р., податківці пропонували на підставі такого повідомлення-рішення в періоді його отримання зменшити залишок від’ємного значення, зазначивши з мінусом показник заниженого відшкодування (завищеного від’ємного значення) у рядку 21.3 декларації з ПДВ. До подібного висновку підводить і діючий пп. 4.6.7 р. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 25.11.2011 р. № 1492. Тож рекомендація податківців цілком «боєздатна» і зараз. А от суму збільшення відшкодування з повідомлення-рішення В2 за особовим рахунком платника ПДВ податківці проведуть самі.

Допоки для платника ПДВ усе складається досить вдало: виправляти нічого не потрібно (усі розрахунки контролери мають провести самі), а в підсумку все одно платник податку матиме в розпорядженні суму, якою зможе погасити поточні зобов’язання з ПДВ перед бюджетом (таку саму, як і за варіантом із самостійним виправленням помилки). Можливо, податківці вправі накласти штрафи?

За п. 123.1 ПКУ, санкція загрожує в разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає «…суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника». Тож підставу застосувати штраф розгледіти можна — усе-таки платнику ПДВ доведеться зменшувати від’ємне значення. Але сама санкція становить 25%:

  • суми визначеного податкового зобов'язання;
  • завищеної суми бюджетного відшкодування.

У нашій ситуації як першої, так і другої бази для нарахування не існує: ані податкове зобов’язання, ані завищення відшкодування контролери не визначають. Непрямим підтвердженням відсутності санкції є й сама форма «В2» — у ній немає місця для штрафу2. Тож немає і санкцій до платника ПДВ.

2 На відміну, наприклад, від форми «В1» (оформлюють у разі зменшення бюджетного відшкодування) або ж «Р» (виписують за умови донарахування податкового зобов’язання), — там фігурують суми штрафів.

Щоправда, контролери можуть закинути посадовій особі порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку та притягти до адмінвідповідальності, оштрафувавши на 85–170 грн (ст. 1631 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Це єдина відмінність та «розплата» за відмову від виправлення помилки.

Денис ПЕТРИГА,

провідний бухгалтер-експерт
газети «Інтерактивна бухгалтерія»