Продаж автомобіля фізособі: облік й оподаткування

Підприємство планує продати легковий автомобіль, що обліковується в нього на балансі, фізособі. Як таку операцію показати в бухобліку? Як правильно визначити базу обкладення ПДВ? Які наслідки матиме податково-прибутковий облік?

Документальне оформлення

Насамперед підприємство приймає рішення про продаж автомобіля, яке оформлює наказом директора чи протоколом зборів власників підприємства.

Із прикладом наказу про продаж автомобіля можна ознайомитися зі зразка 1.

Зразок 1

Окрім того, продаж автомобіля оформлюють договором купівлі-продажу. Такий договір складають у письмовій формі (ст. 208 Цивільного кодексу України, далі — ЦКУ) і має бути нотаріально посвідчений, або оформлення такого договору безпосередньо у сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів такого центру (абзаци 4, 5 п. 8 Порядку № 1388 ).

Вибуття автомобіля найчастіше оформлюють Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма № ОЗ-1). Його складають у 3 примірниках: перші два — для підприємства, що передає основний засіб (перший примірник додають до звіту, а другий — до повідомлення на передання та для акцепта), третій — особі, що приймає основні засоби. Із прикладом заповнення цієї форми можна ознайомитися тут.

Однак у цьому випадку замість форми № ОЗ-1 можна скласти й звичайну видаткову накладну. Це зумовлено тим, що перед продажем автомобіля, ми переводимо його зі складу запасів, а саме — до необоротних активів і груп вибуття, утримуваних для продажу. Тобто під час передання автомобіля його вже не обліковуватимуть у складі основних засобів.

Зокрема, видаткову накладну на передання автомобіля фізособі складають у загальному порядку із заповненням усіх обов’язкових реквізитів, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV.

Детально щодо порядку заповнення такої накладної читайте в матеріалі «Видаткова накладна: деталі заповнення» газети № 195/2014. Приклад заповнення такої накладної наведено у зразку 2.

Зразок 2

Про документальне оформлення продажу основних засобів ми розповідали в матеріалі «Документальне оформлення продажу основних засобів» газети № 103/2014.

Бухгалтерський облік

Після прийняття рішення про продаж основного засобу бухгалтер повинен перевести такий основний засіб до складу необоротних активів та груп вибуття, утримуваних для продажу. Адже із цього моменту розпочинають виконуватись умови визнання необоротного активу, утримуваного для продажу, передбачені п. 1 р. ІІ П(С)БО 27 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу», а саме:

• економічні вигоди очікують отримати від їх продажу, а не від їх використання за призначенням;
• автомобіль готовий до продажу в його нинішньому стані (не потребує підготовки);
• відомо, що автомобіль буде продано протягом одного року з дати визнання його «утримуваним для продажу»;
• умови продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів;
• існує висока ймовірність того, що незабаром буде знайдено покупця (або ж він уже знайдений).

Переведення автомобіля до складу необоротних активів, утримуваних для продажу, у бухобліку відображають проводкою:

• Дт 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу»;
• Кт 105 «Транспортні засоби».

При цьому в момент прийняття рішення про продаж автомобіля бухгалтеру доцільно буде скласти бухгалтерську довідку. Такий документ зазвичай складають у довільній формі. Типова форма бухгалтерської довідки передбачена наказом Мінфіну від 29.12.2000 р. № 356.

Приклад складання довідки наведемо у зразку 3.

Зразок 3

Щодо амортизації, її нарахування припиняють, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття автомобіля зі складу основних засобів (переведення до необоротних активів, утримуваних для продажу) (п. 29 П(С)БО 7). Зокрема списання накопиченої суми амортизації відображають проводкою Дт 131 «Знос основних засобів» Кт 105 «Транспортні засоби».

Окрім того, продаж автомобіля супроводжується збільшенням і зменшенням активів — надходять грошові кошти, і вибуває автомобіль. Тож, відповідно до абзаців 5, 8 п. 3 НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» потрібно визнавати доходи й витрати. Зокрема, керуючись Інструкцією № 291, під час продажу (вибуття) автомобіля (необоротного активу, утримуваного для продажу):

• дохід від реалізації основних засобів, що утримують для продажу, відображають за Кт 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів»;
• балансову вартість реалізованого авто списують у Дт 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів».

Наведімо в таблиці проводки з відображення в бухобліку продажу автомобіля.

Таблиця

Бухоблік продажу автомобіля

Продаж повністю замортизованого авто: спецправила обліку

Насамперед зазначимо: фінрезультат від вибуття об’єктів основних засобів визначають вирахуванням із доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов’язаних із вибуттям основних засобів (п. 34 П(С)БО 7).

У такому разі немає потреби переводити замортизований автомобіль до складу запасів. Під час продажу в бухобліку буде відображено дохід від реалізації на субрахунку 746 «Інші доходи» (Дт 377 Кт 746), і списано суму зносу в разі вибуття об’єкта Дт 13 Кт 10. Оскільки залишкової вартості немає, то й проводки з її списання, відповідно, не буде. Зважаючи на таблицю (див. вище), проводок Дт 286 Кт 105 і Дт 943 Кт 286 за таких обставин НЕ відображатимемо.

Про податкові наслідки продажу повністю замортизованого основного засобу ми розповідали в матеріалі «Продали основний засіб, який повністю замортизовано: як показати в податковому обліку» газети № 80/2016.

Податок на прибуток

Наразі в податковому обліку вже немає таких понять, як податкові витрати і доходи, а податок на прибуток обчислюють виходячи з бухгалтерського фінрезультату, відкоригованого на різниці, передбачені ПКУ (пп. 134.1.1 ПКУ).

Щоправда, платник податку може не застосовувати такі різниці, якщо його річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухобліку, за останній річний звітний період не перевищує 20 млн грн. Детальніше про застосування 20-мільйонного критерію ми розповідали в матеріалі «Хто застосовує різниці під час визначення податку на прибуток» газети № 28/2019.

Якщо ж підприємство добровільно застосовує податкові різниці чи його річний бухдохід становить понад 20 млн грн, то потрібно врахувати передбачені ПКУ різниці.

У разі ліквідації чи продажу об’єкта основних засобів згідно з п. 138.1 ПКУ фінрезультат до оподаткування збільшують:

• на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів, визначеної відповідно до національних П(С)БО.

Водночас у випадку ліквідації чи продажу об’єкта основних засобів, керуючись п. 138.2 ПКУ, фінрезультат до оподаткування також зменшують:

• на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів, визначену з урахуванням положень ст. 138 ПКУ.

Тобто якщо підприємство застосовує різниці, передбачені ПКУ, під час продажу автомобіля, фінрезультат до оподаткування потрібно збільшити на суму його залишкової вартості, визначеної відповідно до П(С)БО, і зменшити на суму залишкової вартості такого авто, визначеної згідно зі ст. 138 ПКУ.

Важливо: відповідно до положень пп. 14.1.9 ПКУ залишкова вартість основних засобів із метою р. III ПКУ — сума залишкової вартості таких засобів й активів, яку визначають як різницю між первісною вартістю й сумою розрахованої амортизації згідно з положеннями р. III ПКУ.

Бухгалтерська залишкова вартість основного засобу може відрізнятися від податкової в результаті застосування в податковому та бухгалтерському обліку різних вартісних меж для визнання основного засобу (у податковому обліку така межа становить 6 тис. грн), методів амортизації, строків корисного використання або ж такий об’єкт узагалі не амортизують у податковому обліку (гудвіл, невиробничий об’єкт).

Аби було менше клопоту на підприємствах, як правило, бухоблік прирівнюють до податкового (установлюють однакові строки корисного використання, методи амортизації та вартісні межі).

Тож, бухгалтерська залишкова вартість частенько дорівнює податковій залишковій вартості об’єкта основних засобів. За таких умов коригування фінрезультату до оподаткування у частині залишкової вартості не вплине на об’єкт обкладення податком на прибуток (фінрезультат збільшуватиметься та зменшуватиметься на однакову суму).

ПДВ

Реалізацію автомобіля фізособі — неплатнику ПДВ відповідно до пп. 14.1.191 ПКУ слід розглядати як операцію з постачання товарів. Зважаючи на п. 185.1 ПКУ, постачання товарів як на митній території України, так і поза її межами, є об’єктом обкладення ПДВ. Тому якщо постачальник буде платником ПДВ, продаж автомобіля обкладатимуть ПДВ у загальному порядку за ставкою 20% (пп. «а» п. 185.1 і п. 194.1 ПКУ).

З огляду на це, на дату виникнення податкових зобов’язань із ПДВ (дату «першої події», визначену відповідно до п. 187.1 ПКУ) постачальник (продавець) — платник ПДВ зобов’язаний скласти й зареєструвати в ЄРПН податкову накладну (п. 201.1 ПКУ), оскільки продаж автомобіля є об’єктом обкладення ПДВ. А так як покупець-фізособа не є платником ПДВ, то надавати таку податкову накладну йому не потрібно.

З порядком і зразком її заповнення можна ознайомитися в розділі «Постачання неплатнику ПДВ» матеріалу «Нова податкова накладна в зразках» газети № 258/2018.

Зокрема, звітним податковим періодом для ПДВ є один календарний місяць (виняток — підприємства, які використовують квартал) (ст. 202 ПКУ). Наприклад, якщо така операція відбудеться у звітному податковому періоді — серпні 2019 року, то з огляду на викладене вище, мінімальною базою обкладення ПДВ буде залишкова вартість автомобіля, що сформувалася в бухобліку станом на 1 серпня 2019 року.

До того ж якщо договірна (продажна) вартість автомобіля (без урахування ПДВ) буде нижчою за його балансову вартість, то податкові зобов’язання потрібно нараховувати саме від балансової вартості (абз. 2 п. 188.1 ПКУ). Зокрема, на різницю між договірною вартістю й балансовою (залишковою) вартістю додатково складають окрему податкову накладну, яку не надають покупцеві (п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.2015 р. № 1307).

Отже, коли балансова (залишкова) вартість автомобіля перевищуватиме фактичну ціну (договірну вартість) його реалізації, потрібно скласти 2 податкові накладні:

• першу — на фактичну ціну постачання автомобіля. Таку податкову накладну складають у загальному порядку. До того ж, як ми вже зазначали, надавати покупцеві її не потрібно, оскільки він не є платником ПДВ;
• другу — на перевищення балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною автомобіля. Така податкова накладна покупцю не надається в будь-якому випадку. Про це роблять відповідну позначку в її верхній лівій частині та вказують тип причини «15» — складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до ст. 188 і ст. 189 ПКУ, над фактичною ціною постачання.

При цьому в рядках другої податкової накладної, відведених для заповнення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані. Тобто в реквізиті ІПН покупця постачальник указує свій ІПН. Із прикладом її заповнення можна ознайомитися також у розділі «Перевищення ціни придбання (звичайної ціни, балансової вартості) над фактичною ціною постачання» матеріалу «Нова податкова накладна в зразках» газети № 258/2019.

Якщо ж залишкова вартість авто дорівнюватиме нулю, то, звісно, ми повинні орієнтуватися на договірну вартість і скласти податкову накладну виходячи із такої договірної вартості продажу. Як ми вже казали, у такому випадку складають податкову накладну на неплатника ПДВ (покупець — фізособа).

Єдиний податок

Передусім зазначимо: чинним законодавством не заборонено продавати автомобіль, що обліковують на балансі в юрособи — платника єдиного податку групи 3. Погоджуються із цим і контролери (див. роз’яснення ДФС із категорії 108.05 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.sfs.gov.ua)).

Під час розрахунку доходу від такого продажу для юросіб — платників єдиного податку 3 групи п. 292.2 ПКУ передбачає спецправило оподаткування операцій із продажу основних засобів. Такий оподатковуваний дохід визначають як:

• суму коштів, отриманих від продажу таких основних засобів — якщо проданий основний засіб експлуатувався менше року (12 календарних місяців);
• різницю між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу, — якщо проданий основний засіб експлуатувався понад рік.

Отже, якщо автомобіль підприємство-єдинник експлуатувало менше року, то об’єкт оподаткування визначаємо від отриманої суми виручки. Якщо ж автомобіль до його продажу використовували понад рік, то об’єктом оподаткування буде різниця між сумою виручки та балансовою (залишковою) вартістю такого автомобіля.

Також додамо, що коли договором купівлі-продажу передбачена поетапна оплата за придбане авто, такий єдинник у звітному періоді (кварталі) до складу доходу включає:

• фактично отриману суму коштів на дату її отримання, якщо основний засіб використовувався платником менше року;
• позитивну різницю між отриманою сумою (частиною договірної вартості) і добутком залишкової балансової вартості основного засобу та результату ділення цієї частини на договірну вартість такого ОЗ, якщо основний засіб використовувався платником понад рік.

Саме такий порядок розрахунку доходу визначають податківці в роз’ясненні з категорії 108.01.02 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.sfs.gov.ua).

ПДФО та військовий збір

З огляду на те що під час операції продажу автомобіля юрособою фізособі остання фактично несе витрати на придбання майна, то об’єкта обкладення ПДФО та військовим збором у фізичної особи не виникає.

Водночас у пп. «е» пп. 164.2.17 ПКУ є норма, згідно з якою сума знижки звичайної ціни товарів, індивідуально призначеної для платника податків, є для такого платника податку додатковим благом і підлягає обкладенню ПДФО за ставкою 18% і військовим збором — за ставкою 1,5%.

На практиці звичайну ціну товару визначають, як правило, на рівні (пп. 14.1.71 ПКУ):

• середньоринкової вартості

або

• оціночної вартості.

Визначити середньоринкову вартість авто можна на спеціальній сторінці веб-сайту Мінекономрозвитку. Однак середньоринкова вартість, яку розраховує Мінекономрозвитку, може бути вищою за реальну вартість авто (наприклад, якщо авто після ДТП). Тож, визначати звичайну ціну можна шляхом залучення оціночного експерта.

Отже, під час установлення ціни в договорі купівлі-продажу автомобіля ми б рекомендували орієнтуватися на звичайну ціну. Адже якщо, приміром, оціночна вартість авто становитиме 100 тис. грн, а за договором його було продано за 1 тис. грн, то різницю між такими цінами податківці можуть сприйняти за надану знижку. А це призводить до утримання ПДФО та військового збору із суми такої різниці. Зважаючи на це, перед продажем автомобіля доцільно буде отримати акт оцінки такого авто та здійснити продаж за вартістю, указаною у цьому акті. Такий акт зведе до мінімуму всі негативні наслідки у частині нарахування ПДФО та військового збору.