Доволі часто від бухгалтерів можна почути такі запитання:
• чи потрібно нараховувати аванс в облікових регістрах?
• як визначати суму авансу для виплати?
• чи можна його взагалі не виплачувати?
Тож, з’ясуймо, які вимоги встановлює трудове законодавство та як уникнути порушень під час визначення розміру авансу й розрахунку суми до виплати
Передусім наголосимо: ч. 1 ст. 115 КЗпП передбачає виплату зарплати не рідше ніж двічі на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 к.дн., та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюють виплату. Тому невиплата авансу (зарплати за першу половину місяця) — це пряме порушення трудового законодавства. Детальніше про строки виплати авансу див. у статті «У які строки виплачувати аванс і зарплату працівникам».
Мінімальний розмір авансу: особливості визначення
Розмір зарплати за першу половину місяця (авансу) визначають у колективному договорі чи нормативному акті роботодавця, погодженому з виборним органом первинної профспілки чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а за відсутності таких органів ― представниками, обраними й уповноваженими трудовим колективом).
Розмір авансу не може бути меншим від оплати за фактично відпрацьований час із розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника (ч. 3 ст. 115 КЗпП, ч. 3 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР, далі ― Закон про оплату праці).
Першою половиною місяця вважаються перші 15 к.дн. місяця (див. лист Мінпраці від 09.12.2010 р. № 912/13/155-10).
Отже, працівникові повинні виплатити аванс у сумі, не меншій за фактично відпрацьовані робочі дні (години) із 1 по 15 число поточного місяця, виходячи із розрахунку тарифної ставки (посадового окладу).
Зверніть увагу!
Дні відпустки, хвороби, відсутності з інших причин не вважають відпрацьованим робочим часом і не беруть участі в розрахунку суми авансу. Але дні відрядження необхідно враховувати під час обчислення суми авансу, адже ці дні вважаються відпрацьованим робочим часом.
Кількість робочих днів, які відпрацьовує працівник протягом першої половини місяця, може відрізнятися в різних календарних місяцях, а отже, фактична оплата за відпрацьований час буде різною.
Зокрема, наприклад, для 5-денного робочого тижня у 2019 році в першій половині місяця було:
- у січні — 9 р.дн. (із 21-го);
- у лютому — 11 р.дн. із 20-ти;
- у березні — 10 р.дн. із 20-ти;
- у квітні — 11 р.дн. із 21-го, а якщо було перенесення — 11 р.дн. із 20-ти;
- у травні — 9 р.дн. із 21-го, а якщо було перенесення — 10 р.дн. із 22-х;
- у червні — 10 р.дн. із 18-ти;
- у липні — 11 р.дн. із 23-х;
- у серпні — 11 р.дн. із 21-го;
- у вересні — 10 р.дн. із 21-го;
- у жовтні — 10 р.дн. із 22-х;
- у листопаді — 11 р.дн. із 21-го;
- у грудні — 10 р.дн. із 21-го (незалежно від перенесення днів).
Як бачимо, у деяких місяцях (лютий, квітень, червень, серпень, листопад 2019 року) кількість відпрацьованих робочих днів протягом першої половини місяця навіть більша, ніж у другій половині. Тому лише встановити розмір авансу в розмірі 50% тарифної ставки (посадового окладу) не вийде.
Тож, як зазначити в колдоговорі чи положенні про оплату праці порядок визначення розміру авансу (зарплати за першу половину місяця)?
Як визначити розмір авансу в колдоговорі