Чи можна в договорі з нерезидентом зазначити, що податок на репатріацію сплачуватиме українська сторона за власний кошт?

ВІДПОВІДЬ: Чинне законодавство України не передбачає можливості сплати податку на репатріацію за рахунок української фірми, тому такі умови передбачати в договорі — марно. Пояснімо.

Обов’язок сплати податку на репатріацію

Будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку й за ставками, визначеними п. 141.4 ПКУ.

Зокрема, резидент або постійне представництво нерезидента, який виплачує на користь нерезидента чи вповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) доходи, перелічені в пп. 141.4.1 ПКУ, із суми такого доходу зобов’язаний утримати податок на репатріацію за ставкою 15%.

Податок, утриманий із нерезидента, сплачує резидент до бюджету під час виплати доходу нерезиденту й за його рахунок (пп. 141.4.2 ПКУ). У ПКУ зазначено, що такі правила діють, якщо міжнародні договори між Україною та країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюють виплати, не вказують на інше.

Резидент, який повинен сплатити податок на репатріацію, є податковим агентом. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов’язки, установлені ПКУ для платників податків (п. 18.2 ПКУ). А кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені ПКУ, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями ПКУ (п. 4.1 ПКУ).

До того ж у пп. 141.4.9 ПКУ чітко вказано: у випадку укладення договорів із нерезидентами не дозволяється включення до них податкових застережень, згідно з якими підприємства, що виплачують доходи, беруть на себе зобов’язання стосовно сплати податків на доходи нерезидентів.

Отже, ігнорувати вимогу пп. 141.4.2 ПКУ та передбачити в договорі, що сплачуватиме податок на репатріацію резидент, не можна.

У разі коли під час укладання договору із зазначеною умовою виникне бажання послатися на міжнародний договір (звісно, якщо його укладено між Україною та країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюють виплати доходу), треба бути уважнішими.

Керуючись ст. 3 ПКУ, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, установлено інші правила, ніж передбачені ПКУ, застосовують правила міжнародного договору. Відповідно до п. 103.1 ПКУ застосування правил міжнародного договору України здійснюють шляхом:

  • звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України;
  • зменшення ставки податку;
  • шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку та сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосовувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу та резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України у частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволено лише за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента (п. 103.2 ПКУ).