Співпрацюючи з нерезидентами, на горизонті може майоріти необхідність сплати податку до бюджету. Нині поговоримо про те, у яких випадках і кому доводиться сплачувати податок із доходів нерезидентів-юросіб. Це питання зацікавить як платників податку на прибуток, так і єдинників, ба навіть неприбуткові організації, адже й вони можуть потрапити до лав щасливчиків — платників податку на репатріацію
Хто сплачує податок на репатріацію
«Податок на репатріацію» — це побутова назва податку з доходів нерезидента із джерелом походження з України.
Нагадаємо: платниками податку на прибуток серед нерезидентів є, зокрема:
«…юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України» (пп. 133.2.1 ПКУ).
Одразу зауважимо, що говоритимемо про оподаткування доходів, які виплачують на користь нерезидента-ЮРОСОБИ.
Платниками є резиденти та постпредставництва нерезидента, які виплачують дохід із джерел походження з України на користь нерезидента (пп. 141.4.2 ПКУ).
І тут важливо з’ясувати, хто саме є резидентом.
З 2014 до 2017 року під резидентами з метою р. ІІІ ПКУ мали на увазі платників податку на прибуток. Це було пов’язано зі спеціальним визначенням терміна «резидент для цілей розділу ІІІ» у пп. 14.1.213 ПКУ, який відсилав до п. 133.1 ПКУ.
Ось тому до 2017 року податок на доходи нерезидентів-юросіб із джерел походження з України сплачували тільки платники податку на прибуток і постпредставництва під час виплати таких доходів.
Починаючи з 2017 року термін «резиденти» варто розуміти у загальному визначенні, керуючись пп. 14.1.213 ПКУ, а не у спеціальному. Це — юрособи з місцезнаходженням на території України, фізособи, місце проживання яких в Україні. Цитуймо:
«Резиденти — це:
а) юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами;
б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет;
в) фізична особа — резидент — фізична особа, яка має місце проживання в Україні».
Виходить, резидент, незалежно від системи оподаткування, на якій він перебуває, під час виплати нерезиденту-юрособі доходу із джерел походження з України (а перелік таких доходів — у пп. 141.4.1 ПКУ, про нього поговоримо окремо) має утримати податок на репатріацію.
Погляньмо прискіпливіше.
Дохід із джерел походження з України (з переліку пп. 141.4.1 ПКУ) нерезиденту-юрособі виплачує єдинник. Безспірно, доведеться утримувати податок на репатріацію. Дехто зауважить — але ж єдинника звільнено від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема з податку на прибуток (пп. 1 п. 297.1 ПКУ). Однак податок із доходів нерезидентів (т.зв. «податок на репатріацію») і податок на прибуток — різні категорії. Фактично, утримуючи податок на репатріацію з доходу нерезидента, резидент є в ролі податкового агента.
Про необхідність утримувати єдинниками податок на репатріацію з доходів нерезидентів-юросіб із джерел походження з України зазначають контролери в листах ГУ ДФС у м. Києві від 24.03.2017 р. № 6253/10/26-15-12-05-11, ДФСУ від 28.03.2017 р. № 6312/6/99-99-15-02-02-15.
Ба більше, з 2018 року в п. 297.5 ПКУ (гл. 1 р. XIV ПКУ, присвячена спрощеній системі оподаткування) є чітке правило, згідно з яким під час виплати єдинником нерезиденту-юрособі доходу із джерел походження з України він має сплатити до бюджету податок (див. статтю «Єдинники сплачують податок на репатріацію»).