Частину 1 див. за посиланням

Частину 2 див. за посиланням

2. Приклади визначення оподатковуваного прибутку постійних представництв нерезидентів

У цьому розділі розглянемо декілька найпоширеніших ситуацій щодо визначення оподатковуваного прибутку постійних представництв. Приклади ми добирали так, аби відобразити якомога ширше коло нюансів, що впливають на визначення оподатковуваного прибутку, зокрема:

а) порядок визначення оподатковуваного прибутку згідно з нормами ПКУ шляхом прямого підрахунку та застосування коефіцієнта 0,7;

б) застосування правил міжнародного договору, зокрема в тій частині, коли правила, установлені ПКУ, суперечать нормам і принципам міжнародного договору;

в) рекомендації щодо застосування окремих правил бухгалтерського обліку в аналізованих ситуаціях.

2.1. Представництво як постачальник послуг на користь нерезидента. Порівняння способів визначення оподатковуваного прибутку постійного представництва

Найпоширеніша ситуація, коли представництво виконує функції постачальника послуг на користь нерезидента. Найчастіше йдеться про маркетингові чи рекламні функції, функції зі збирання інформації для нерезидента, послуги з підтримки реєстрації продукції нерезидента (скажімо, медичних препаратів) або прав інтелектуальної власності тощо. Важливо розуміти, що ми говоримо про представництва, які не мають статусу некомерційних, оскільки обсяги відповідної діяльності й характер діяльності нерезидента виключають застосування до таких представництв положень абз. 3 пп. 14.1.193 ПКУ.

Отже, згадані представництва відповідають ознакам платника податку, та якщо обсяг відносин із нерезидентом перевищує 10 млн грн, визначення ними оподатковуваного прибутку вимагає застосування трансфертного ціноутворення.

Загальною ознакою таких представництв є те, що основним джерелом фінансування представництва слугують кошти, які надходять від нерезидента. При цьому суму коштів, що надходить представництву, економічно призначено лише для покриття витрат такого представництва та не призначено для утворення в Україні будь-якого економічного прибутку.

Юридично таку суму коштів характеризують як фінансування на утримання представництва, що, відповідно, збільшує дохід представництва не в момент одержання коштів, а коли представництво зазнало відповідних витрат. Адже отримане цільове фінансування визнають доходом протягом тих періодів, у яких зазнали витрат, пов’язаних із виконанням умов цільового фінансування (п. 17 П(С)БО 15 «Дохід»).

Наприклад, якщо представництво, основною діяльністю якого є замовлення для різноманітних маркетингових досліджень нерезиденту, одержало від нерезидента суму, еквівалентну 25 млн грн, з яких витратило на поточну діяльність 24 млн грн, то у фінансовій звітності таке представництво відображатиме доходи й витрати у сумі, що сягає 24 млн грн (див. рис. 1).

Рис. 1. Ілюстрація типової ситуації, у якій представництво виконує функції постачальника послуг на користь нерезидента

До слова: на рисунках, які наводимо далі по тексту, чорними суцільними лініями відображено операції з придбання товарів і послуг, чорними пунктирними лініями — операції з перерахування коштів, червоними суцільними лініями — операції, які визнають із метою оподаткування у відносинах між представництвом і нерезидентом, червоними пунктирними лініями — операції з перерахування коштів, які визнають із метою оподаткування у відносинах між представництвом і нерезидентом.