Інвентаризація основних засобів — один із найвідповідальніших етапів роботи інвентаризаційної комісії. Адже потрібно перевірити й документально підтвердити не лише фактичну наявність активів, а й стан кожного об’єкта, достовірність його оцінки, за якою його обліковують на балансі. Усе це потребує від фахівців підприємства досвіду та певних професійних навичок. Тим паче що палітра необоротних активів на підприємстві може бути різноманітною: від нерухомості до звичайного канцелярського приладдя.
Сьогодні ми ознайомимо вас із головними організаційними моментами інвентаризації основних засобів й обліком виявлених розбіжностей у підприємств на загальній системі оподаткування. До речі, усе зазначене в нашій статті щодо інвентаризації необоротних матеріальних активів стосуватиметься й такого специфічного об’єкта бухобліку, як інвестиційна нерухомість

Завдання інвентаризації основних засобів

Інвентаризацію активів (у т.ч. основних засобів) і зобов’язань проводять, щоб забезпечити достовірність даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Цього досягають завдяки перевірці та документальному підтвердженню наявності, стану й оцінки таких об’єктів обліку (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV, далі — Закон про бухоблік).

Нині процедуру інвентаризації регулює Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затверджене наказом Мінфіну України від 02.09.2014 р. № 879 (далі — Положення про інвентаризацію).

Принципи Положення про інвентаризацію дозволяють конкретизувати головні завдання інвентаризації основних засобів, зокрема, виявити:

  • фактичну наявність основних засобів, зіставити її з даними бухгалтерського обліку й установити розходження (надлишки чи нестачі) або їх відсутність;
  • об’єкти, не придатні до використання із будь-яких причин або  не використовувані;
  • основні засоби, які не відповідають критеріям визнання.

Усе перелічене вище має реалізувати інвентаризаційна комісія на чолі з керівником підприємства чи його заступником.

Періодичність інвентаризації основних засобів

Частина 2 ст. 10 Закону про бухоблік установлює, що об’єкти й періодичність інвентаризації визначає власник (керівник) підприємства, окрім випадків, коли вона обов’язкова згідно із законодавством. Перелік таких випадків наведений у п.п. 7 та 8 р. І Положення про інвентаризацію. Згадки про них містять й інші законодавчі акти, скажімо, Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою КМУ від 28.02.2000 р. № 419.

Зокрема, інвентаризація обов’язкова:

  • у випадку зміни матеріально відповідальних осіб. Якщо йдеться про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, то в разі зміни керівника колективу (бригадира), вибуття з колективу (бригади) понад половини його членів, а також за вимогою хоча б одного члена колективу чи бригади (на день приймання-передачі справ);
  • у разі установлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день установлення таких фактів);
  • за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. За цих обставин інвентаризація має розпочатися у строк і в обсязі, які вказано в документі зазначених органів, але не раніше дня отримання підприємством такого документа. Яскравий приклад ініціаторів обов’язкової інвентаризації — податківці, які згідно з пп. 20.1.9 ПКУ мають право вимагати під час перевірок проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів;
  • за умови виникнення техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ);
  • у випадку припинення підприємства;
  • у разі переходу на складання фінансової звітності за міжнародними стандартами (на дату такого переходу);
  • перед складанням річної фінансової звітності з урахуванням особливостей проведення інвентаризації у строки, визначені п. 10 р. І Положення про інвентаризацію;
  • в інших випадках, передбачених законодавством.