(коментар до ІПК ДФСУ від 02.07.2019 р. № 3035/6/99-99-15-02-02-15/ІПК)

Сьогодні об’єкт нашої професійної уваги — доволі цікава індивідуальна податкова консультація (далі — ІПК), присвячена серед іншого податковому обліку операцій з інвестиційною нерухомістю, яку підприємство обліковувало згідно з МСФЗ.

Утім, зважаючи на чималу спорідненість вимог МСБО 40 «Інвестиційна нерухомість» та однойменного П(С)БО 32, висновки фіскального органу потрібно взяти до уваги й підприємствам, які ведуть бухоблік та складають фінансову звітність за національними П(С)БО. Звісно, якщо вони ведуть облік податкових різниць із р. ІІІ Податкового кодексу України (далі — ПКУ).

Тож, податківці висловили свою думку щодо:

1) застосування до об’єктів інвестиційної нерухомості податкових різниць, передбачених ст. 138 ПКУ;

2) нарахування податкової амортизації на основні засоби (далі — ОЗ), які раніше підприємство класифікувало як інвестиційну нерухомість, що обліковують за справедливою вартістю.

З першого питання податківці продемонстрували сталість вже сформованої фіскальної позиції, зокрема:

«…якщо інвестиційна нерухомість в бухгалтерському обліку відображається платником за справедливою вартістю відповідно до МСБО 40 (амортизація не нараховується), то при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток різниці (до збільшення/зменшення), визначені ст. 138 Кодексу, не виникають.

Водночас, у разі здійснення обліку інвестиційної нерухомості згідно з правилами міжнародних стандартів фінансової звітності за собівартістю, платник має право нараховувати амортизацію такої інвестиційної нерухомості згідно з вимогами п. 138.3 ст. 138 Кодексу для цілей оподаткування».

Отже, на думку фіскалів, щодо об’єктів інвестнерухомості, які платник податку оцінює в бухобліку за справедливою вартістю, у податковому обліку не виникає жодної з різниць, передбачених ст. 138 ПКУ для податкових ОЗ. Тому податкові наслідки будь-яких операцій із такими об’єктами інвестнерухомості, включаючи зміни у справедливій вартості та продаж, повністю збігаються з бухгалтерським обліком. Такий висновок контролери неодноразово підтверджували в інших індивідуальних податкових консультаціях  .

 Див., наприклад, ІПК ДФСУ від 14.06.2018 р. № 2626/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, від 02.05.2018 р. № 1960/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, від 05.03.2018 р. № 889/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, ІПК ГУ ДФС у м. Києві від 04.06.2019 р. № 2538/ІПК/26-15-12-03-11 й ІПК ГУ ДФС у Харківській області від 03.04.2019 р. № 1410/ІПК/20-40-12-04-11.

Згаданий підхід виглядає цілком логічно, і ми підтримуємо його. Хоча, суворо кажучи, об’єкти «справедливої» інвестнерухомості (за винятком землі) формально все ж можна було б розглядати як такі, що відповідають податковому визначенню ОЗ із пп. 14.1.138 ПКУ. Своєю чергою, як контраргумент можна використати, що за такими об’єктами може не дотримуватись умова поступового зменшення їх вартості через фізичний або моральний знос. Адже власник інвестнерухомості доволі часто керується іншими економічними міркуваннями, сподіваючись на зростання її вартості в майбутньому.