Графік роботи у салоні краси — з 11:00 до 22:00 без перерви та вихідних днів. Наймані працівники працюють відповідно до встановленого графіка роботи, і тривалість робочого часу не перевищує 40 годин на тиждень. Чи потрібно у цьому випадку запроваджувати підсумований облік робочого часу?

ВІДПОВІДЬ: Режим роботи салону краси та графік роботи найманих працівників — це різні речі. Салон може дійсно працювати щодня (без вихідних днів) — 11 годин на день із 11:00 до 22:00, а працівники салону працюють згідно з установленими графіками роботи й щотижневими вихідними днями.

Для працівників зазвичай установлюють п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями. При п’ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку (ПВТР) або графіками змінності, які затверджує роботодавець за погодженням із виборним органом первинної профспілки (профспілковим представником) підприємства з додержанням установленої тривалості робочого тижня (ст. 50 і ст. 51 КЗпП).

За відсутності профспілки стороною соціального діалога в площині трудових відносин є вповноважені представники (представник) працівників (абз. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про соціальний діалог в Україні» від 23.12.2010 р. № 2862-IV).

Стаття 50 КЗпП установлює нормальну тривалість робочого часу на тиждень — 40 годин, і залежно від тривалості робочого тижня та робочого дня проводять розрахунки для інших режимів і графіків роботи.

На тих підприємствах, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, установлюють шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. У разі шестиденного робочого тижня тривалість щоденної роботи не має перевищувати 7 годин (напередодні вихідного дня — 5 годин) — за тижневої норми 40 годин, 6 годин — за тижневої норми 36 годин і 4 години — за тижневої норми 24 години (ст. 52 КЗпП).

Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається ПВТР, які затверджують трудові колективи за поданням власника чи вповноваженого ним органу й виборного органу первинної профспілки організації (профспілкового представника) (ст. 142 КЗпП).

ПВТР затверджують на основі Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Держкомпраці від 20.07.1984 р. № 213 (далі — Типові правила). Цей нормативний акт застосовується на території України у частині, що не суперечить нормам КЗпП й іншим законодавчим актам України. ПВТР повинні бути обов’язково затверджені на кожному підприємстві.