Наше підприємство (неплатник ПДВ) веде бухоблік за МСФЗ. Компанія має низку відділень, що розташовані в орендованих приміщеннях — частинах капітальних будов, які належать різним орендодавцям, а також перебувають у комунальній власності. У договорах оренди вартість орендованого майна не прописано. Строки — від 1-го до 2 років 11 місяців. У більшості випадків після закінчення строку договору оренди укладаємо новий договір на те саме приміщення. Протягом року орендна плата може змінюватися (підвищуватися).
З набранням чинності МСФЗ 16 із 01.01.2019 виникли такі питання:
• як правильно відобразити операції оренди (якими проводками)?
• чи можна просто розрахувати передбачувану вартість оренди за договором, а потім коригувати за додатковими угодами, не враховуючи первісної вартості приміщення?

Як ми зрозуміли, підприємство (платник податку на прибуток і неплатник ПДВ) складає фінансову звітність відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності (далі — МСФЗ). Щодо бухгалтерського обліку орендних операцій в орендаря — розповімо далі.

Сфера застосування МСФЗ 16 «Оренда», винятки

Згідно з § 3 МСФЗ 16 підприємство повинно застосовувати цей Стандарт до всіх видів оренди, включно з орендою активів за правом користування у суборенду (винятки зі сфери застосування МСФЗ 16 також наведено в § 3).

Підставою для визнання операцій оренди в обліку орендаря й орендодавця є договір оренди чи суборенди відповідного майна.

Керуючись § 9 МСФЗ 16, договір є орендою або містить оренду, якщо він передає право контролювати використання ідентифікованого активу протягом певного періоду в обмін на компенсацію. Параграфами Б9 – Б31 Додатка Б установлено керівництво для визначення контракту як договору оренди чи договору, що містить оренду.

Уклавши договір оренди або договір, що містить її компоненти, орендар за загальним правилом повинен ураховувати кожен компонент оренди в договорі як оренду окремо від неорендних компонентів (див. §§ 12, 15, Б32 — Б33 МСФЗ 16).

Для орендаря передбачено можливість не застосовувати вимоги §§ 22–49 МСФЗ 16 щодо визнання, оцінки й подання інформації до:

  • короткострокової оренди (у нашому розумінні — на строк менш ніж 12 місяців);
  • оренди, за якою базовий актив є малоцінним — як описано в §§ Б3 – Б8 (див. §§ 5–8 МСФЗ 16).

Рішення про звільнення, яке стосується короткострокової оренди, застосовують за класами базових активів. При цьому рішення про застосування звільнення щодо активів із низькою вартістю можна ухвалювати за кожним договором оренди окремо. Під класом базових активів мають на увазі групу базових активів, аналогічних за своєю природою та порядком використання в діяльності суб’єкта господарювання (§ 8 МСФЗ 16).

У разі ухвалення рішення про застосування будь-якого з двох згаданих звільнень орендар визнає орендні платежі за нормами § 6 МСФЗ 16 — як витрати на прямолінійній основі протягом строку оренди або на іншій систематичній основі. Орендар застосовує іншу систематичну основу, якщо така основа точніше відображає модель отримання вигоди орендарем.

Припускаємо, що зазначені винятки незастосовні до вашого підприємства, оскільки йдеться про оренду індивідуального нерухомого майна на строк, що перевищує 12 місяців. У зв’язку із цим бухгалтерський облік і подання інформації у фінзвітності за відповідними договорами оренди необхідно здійснювати із застосуванням загальних норм МСФЗ 16.

Класифікація й визнання активу у формі права користування, а також орендного зобов’язання