Огляд практики Верховного Суду. Квітень-2019

Традиційно пропонуємо до вашої уваги огляд цікавих рішень Верховного Суду, які ми відібрали серед справ, розглянутих у минулому місяці. Водночас до традиційно профільних для «Інтерактивної бухгалтерії» податкових спорів ми додали декілька цікавих господарських, про які також корисно знати професійному бухгалтеру чи аудитору

ПОРУШЕННЯ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Пояснення неоформлених працівників не є належним доказом про вчинення порушення податкового законодавства

Постанова КАС ВС від 02.04.2019 р. у справі № 808/434/16

Фабула коментованої справи така: ще у серпні 2016 року податківці провели документальну невиїзну позапланову перевірку фізичної особи — підприємця (далі — ФОП) з питань нарахування, повноти та своєчасності сплати ПДФО, військового збору і ЄСВ під час виплати доходу у вигляді заробітної плати найманим працівникам.

Підставою для проведення перевірки стали пояснювальні записки двох фізичних осіб про те, що під час здійснення господарської діяльності цей ФОП використовував їхню працю як неоформлених найманих осіб. У своїх пояснювальних записках вони виклали зміст виконуваної роботи, зазначили виплачені їм суми заробітної плати, наголошуючи на тому, що в укладанні трудових договорів їм було відмовлено.

За наслідками проведеної перевірки податківці донарахували підприємцеві податкові зобов’язання з ПДФО, військового збору та ЄСВ, виходячи із сум, зазначених у пояснювальних записках, та, відповідно, застосували штрафні санкції. Про це були прийняті податкові повідомлення-рішення, а потім ще й рішення про опис майна в податкову заставу.

Підприємець не погодився з такими рішеннями податкового органу й оскаржив їх у суді. І що цікаво — як суд першої інстанції, так і апеляційної стали на його сторону. Податківці не спинилися, і подали касаційну скаргу, але й Касаційний адміністративний суд так само прийняв рішення на користь підприємця. І тут дуже важливо розібратися в мотивувальній частині рішення КАС, адже, здавалося, податкові повідомлення-рішення були обґрунтовані начебто беззаперечними доказами — письмовими поясненнями самих неоформлених працівників.

Утім, не такими вже й беззаперечними.

Згідно із ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАСУ), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, й інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому згідно із ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто контролюючий орган мав доказати правомірність свого рішення.

Проте контролюючим органом не було надано суду доказів, які б підтверджували пояснення «працівників» щодо отриманих ними сум заробітної плати та які б дійсно свідчили про виплату позивачем заробітної плати готівкою. Тим часом із матеріалів справи вбачалося, що «працівник», викликаний як свідок, у судове засідання не прибув, а направити повістку іншому свідкові не було можливості через відсутність адреси в письмових поясненнях і ненадання такої інформації відповідачем.