Під час передання товару/результатів роботи покупцеві продавець має гарантувати його якість на визначений договором або законом строк (гарантійний строк) (ст. 675 і ст. 859 Цивільного кодексу України).
Зокрема, згідно зі ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-XII у разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків товару покупець (споживач) має право вимагати від продавця (або виробника):
• пропорційного зменшення ціни;
• безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
• відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Якщо ж недоліки товару будуть істотними, то покупець може вимагати від продавця (або виробника):
• розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;
• заміни товару на такий самий товар або на аналогічний, серед наявних у продавця (виробника), товар.
Виконання таких зобов’язань потребує чималих витрат. Тому підприємству-продавцю не завадить створити забезпечення на виконання гарантійних зобов’язань.
Отже, розповімо, хто саме згідно з Нацстандартами зобов’язаний створювати гарантійні забезпечення. Як їх формування та використання показати в бухобліку? Що буде в податковому обліку?

Кому обов’язково створювати гарантійні забезпечення

Передусім нагадаємо, що визначення забезпечень згідно із системою національних П(С)БО та МСФЗ ми розглянули в матеріалі «Забезпечення: поняття, види та основні правила бухобліку» (№ 99/2019).

Як прописано в п. 13 П(С)БО 11 «Зобов’язання», забезпечення створюються для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат, зокрема на виконання гарантійних зобов’язань.

Водночас у п. 14 П(С)БО 11 зазначено: забезпечення створюється в разі виникнення внаслідок минулих подій зобов’язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють у собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена.

Гарантійне обслуговування, гарантійний ремонт або заміна є саме такими зобов’язаннями — усі зазначені умови виконуються.

Отже, підприємства, які беруть на себе гарантійні зобов’язання, повинні створювати відповідні забезпечення. Якщо забезпечення не створювали, то це розглядатимуть як помилку (див. лист Мінфіну від 22.04.2016 р. № 31-11410-06-5/11705).

На замітку

Згідно з п. 8 П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», гарантійне забезпечення можуть не створювати суб’єкти малого підприємництва, зазначені у пп. 2 п. 2 П(С)БО 25. А саме:

  • суб’єкти малого підприємництва — юридичні особи, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів і витрат відповідно до податкового законодавства (платники єдиного податку 3-ї групи);
  • суб’єкти малого підприємництва — юридичні особи, що відповідають критеріям мікропідприємництва.

Бухгалтерський облік

Для обліку резерву гарантійних забезпечень Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291, передбачено субрахунок 473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань». На такому субрахунку ведуть облік руху та залишків коштів, зарезервованих для забезпечення майбутніх витрат на проведення гарантійних ремонтів проданої продукції, ремонтів предметів прокату тощо.