Підприємство має намір укласти 100% бартерний договір у євро із підприємством у Латвії. Експорт — двері, імпорт — автомобіль. Які особливості такої операції? Чи треба ставити цей договір на облік у податкову, і якщо так, то як і куди звертатися? Який пакет документів при цьому потрібен? Як відбувається оцінка товарів для їх зіставлення? Чи достатньо для експорту застосувати ціни, що дорівнюють цінам за договором постачання із цим же підприємством? Як оцінити автомобіль, який був у вжитку? Чи достатньо його вартості в договорі, чи все ж варто провести експертну оцінку? Який бухгалтерський і податковий облік таких операцій, якщо за договором право власності переходить у момент надходження товарів, а не за остаточною операцією? Відповіді на всі ці запитання читайте в нашій публікації
Правовий бік бартеру товарів
У разі якщо компанія планує укласти бартерний договір із нерезидентом, передусім їй варто зазирнути в профільний Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23.12.1998 р. № 351-XIV (далі — Закон про бартер у ЗЕД). Згідно з ним, товарообмінна (бартерна) операція у галузі ЗЕД — це один із видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором зі змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) постачань передбачена в натуральній формі, між суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності України й іноземним суб’єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами в будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі (ч. 1 ст. 1 Закону про бартер у ЗЕД).
Отже, предметом бартерної угоди з нерезидентом можуть бути як товари, так і роботи чи послуги. Ба більше, судячи з визнання товарообмінної операції, бартерний договір може передбачати як рівноцінний обмін, так і обмін із можливою доплатою однією зі сторін (змішана форма).
Зауважимо!
Нині законодавство не містить вимог щодо необхідності реєструвати договір бартеру з нерезидентом в органах ДФС. Однак якщо експорт/імпорт обіцяних у договорі товарів підлягає ліцензуванню, компанії може знадобитись окрема ліцензія для такої операції (див. ч. 33 ст. 16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ (далі — Закон про ЗЕД), а також роз’яснення ДФС із категорії 114.06 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.sfs.gov.ua)).
Звісно, коли мовиться про рівноцінний обмін товарами, логічно постає питання їх оцінки. Рекомендації щодо визначення вартості наведено в тому ж Законі про бартер у ЗЕД. Зокрема, оцінку товарів за бартерним договором потрібно здійснювати на умовах еквівалентності обміну. Тобто сторони повинні оцінити за цінами з урахуванням попиту та пропозиції, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладення бартерних договорів. Фактично йдеться про погоджену сторонами вартість товарів. Зазвичай це ринкова ціна.
Сторони в бартерному контракті повинні закріпити загальну вартість товарів, що імпортуються, і загальну вартість товарів, що експортуються за цим договором, з обов’язковим вираженням в іноземній валюті, віднесеній Нацбанком до 1-ї групи Класифікатора (ч. 2 ст. 1 Закону про бартер у ЗЕД).
Водночас не варто забувати, що для митних цілей базою для нарахування митних платежів є митна вартість (ст. 49 Митного кодексу України, далі — МКУ). Розрахунок митної вартості у випадку бартеру здійснюється на підставі загальних правил, установлених МКУ.
Важливо!
Закон про бартер у ЗЕД не вимагає залучення незалежного оцінювача для визначення ринкової вартості переданих/отриманих товарів. Утім для цілей митного контролю може знадобитися додаткове підтвердження такої вартості (наприклад, у разі завищення митними органами митної вартості). Певна річ, у такому випадку компанія може самостійно залучити незалежного фахівця з оцінки.
Іще один важливий аспект — вибір дати переходу права власності.