Перехідними називають відпустки, що розпочинаються в одному місяці, а закінчуються в наступних. Таке трапляється доволі часто, адже працівник може мати право на щорічну основну й додаткову відпустки, а також на додаткову відпустку на дітей. Водночас початок відпустки може припадати на середину чи кінець календарного місяця. Тож постійно виникають питання про особливості нарахування ЄСВ на перехідні відпускні та їх оподаткування

Розрахунок оплати перехідних відпусток

Порядок надання щорічних відпусток визначено Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (даліЗакон про відпустки). А особливості розрахунку відпускних містяться в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100 (далі Порядок № 100).

Нараховану суму оплати за час відпусток, на відміну від порядку їхньої фактичної виплати, розподіляють пропорційно часу, що припадає на дні відпустки у відповідному місяці (пп. 1.6.1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5, даліІнструкція № 5).

Отже, якщо період відпустки охоплює не один місяць:

  • середню зарплату для нарахування відпускних визначають залежно від місяця початку відпустки, тобто розрахунковим періодом є 12 календарних місяців, що передують місяцю надання відпустки (абз. 1 п. 2 Порядку № 100);
  • розрахунок стажу для надання відпустки й тривалість відпусток визначають окремо для кожного виду відпустки (щорічна основна, щорічна додаткова, додаткова відпустка на дітей тощо);
  • відпускні обчислюють окремо за кожен місяць, на який припадають календарні дні відпустки.

Під час обчислення середньої зарплати до заробітку для оплати відпустки включають:

  • виплати за час, протягом якого працівникові зберігається середній заробіток (за період попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов’язків, службового відрядження тощо), та допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (абз. 4 п. 3 Порядку № 100);
  • премії за місяць, квартал, півріччя, 9 місяців — до заробітку за той місяць, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю (абз. 1 п. 3 Порядку № 100);
  • винагороди за підсумками роботи за рік (за вислугу років) — додають до кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному за попередній календарний рік (абз. 2 п. 3 Порядку № 100).

З розрахункового періоду виключають календарні дні відпустки без збереження зарплати, надані відповідно до статей 25 і 26 Закону про відпустки (див. лист Мінсоцполітики від 26.11.2012 р. № 1203/13/84-12). Також Мінсоцполітики роз’яснило, що під час обчислення середньої зарплати для оплати відпусток із розрахункового періоду виключаються періоди й інших відпусток без збереження зарплати, наданих відповідно до законодавства (див. листи від 12.01.2015 р. № 4/13/116-15, від 14.09.2015 р. № 520/18/99-15).

Нерідко постає таке запитання: чи потрібно визначати окремо середню зарплату для кожного виду відпустки?