(коментар до постанови Верховного Суду (Касаційного адміністративного суду) від 12.12.2018 р. у справі № П/811/412/16)

Суть справи. Підприємство в податковій декларації з ПДВ задекларувало бюджетне відшкодування, яке мало намір зарахувати у сплату податку на прибуток. Про це було зазначено в декларації з ПДВ. Однак ДФС не провела такого зарахування та надіслала платникові податкову вимогу про сплату ним податкового боргу з податку на прибуток.

Позиція суду першої інстанції. Підприємство скористалося своїм правом указати в рядку 20.2.2 декларації з ПДВ спосіб зарахування заявленого бюджетного відшкодування в рахунок сплати податку на прибуток. Своєю чергою, суд зазначив: таке зарахування можливе лише щодо податку, який, як і ПДВ, сплачується до Держбюджету. Проте Мінфін не надав роз’яснень стосовно розміру сплати податку до Держбюджету (у повному обсязі або частково).

Податок на прибуток приватних підприємств зараховується до складу доходів Держбюджету та загального фонду місцевих бюджетів у співвідношенні, відповідно, 90% та 10% (п. 2 ч. 2 ст. 29, п. 17 ч. 1 ст. 64 БКУ). Сплата податку здійснюється платником на єдиний казначейський рахунок (далі — ЄКР), а далі кошти розподіляються за встановленими нормативами Державною казначейською службою (далі — Казначейство) шляхом формування ним меморіальних документів.

На підставі цього суд доходить висновку: 90% від суми бюджетного відшкодування ПДВ фіскальний орган зобов’язаний був зарахувати як сплату податку на прибуток приватних підприємств. Водночас треба було роз’яснити підприємству, що 10% від суми грошового зобов’язання з податку на прибуток він не може оплатити за рахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ, оскільки ці кошти сплачуються до місцевого бюджету. А проводити міжбюджетні трансферти стосовно зарахування сплати податків не передбачає гл. 16 БКУ.

Тож ці 10% підприємство малося сплатити самостійно, перерахувавши додатково грошові кошти до бюджету, а фіскальний орган — подбати, аби такі кошти зарахувалися в повному обсязі до місцевого бюджету.

Адже якщо цього не виконати, тоді кошти, що підприємство сплачуватиме як погашення грошового зобов’язання з податку на прибуток, знову-таки розподілятимуться між бюджетами двох видів. Це призводитиме до появи заборгованості перед місцевим бюджетом та надмірної сплати в тій самій величині до Держбюджету.

Тому суд визнав протиправною та скасував податкову вимогу про сплату податку на прибуток приватних підприємств у частині суми193217,40 грн (тобто 90% від суми бюджетного відшкодування 214686 грн, яке підприємство воліло зарахувати у сплату податку на прибуток).

Позиція апеляційної інстанції. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у постанові від 02.03.2017 р. скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким повною мірою задовольнив позовні вимоги підприємства, тобто в рахунок сплати податку на прибуток має бути зарахована вся заявлена сума бюджетного відшкодування — 214686 грн.