Хоча б раз кожен бухгалтер зіштовхувався з необхідністю списати безнадійну дебіторську заборгованість у зв’язку із закінченням строку позовної давності. Попри вдавану простоту, ця справа не така вже й легка. Щонайменше, потрібно орієнтуватися у загальних юридичних питаннях, зокрема — як правильно обчислювати строк позовної давності, мати уявлення про бухгалтерську історію такої дебіторки, скажімо, чи створювався щодо неї резерв сумнівних боргів, та розуміти можливі податкові наслідки. Про все це наразі й поговоримо (домовившись, що постачальник — платник податку на прибуток і ПДВ на загальних підставах). Але передусім стисло розповімо про бухгалтерське та податкове визначення безнадійної дебіторки за ознакою закінчення строку позовної давності

Умови визнання дебіторської заборгованості безнадійною

У національному бухобліку безнадійна дебіторська заборгованість — це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої є впевненість про її неповернення боржником або за якою сплив строк позовної давності (п. 4 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»). Тобто в бухобліку дебіторка може бути визнана безнадійною, якщо виконується хоча б одна з таких умов: є впевненість про її неповернення боржником або сплив строк позовної давності.

З метою податкового обліку можливі ознаки, за яких дебіторську заборгованість вважають безнадійною, визначено у пп. 14.1.11 ПКУ. Серед іншого до безнадійної належить і «заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності» (пп. «а» пп. 14.1.11 ПКУ).

Як бачимо, достатня податкова умова для безнадійності — сплив строку позовної давності — цілком співзвучна з бухобліковою. Своєю чергою, у минулому році Мінфін навіть оприлюднив Узагальнюючу податкову консультацію щодо необхідності звернення до суду для визнання заборгованості безнадійною відповідно до пп. «а» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, затверджену його наказом від 03.04.2018 р. № 400. У ній регулятор наголосив: виключним і достатнім критерієм для визнання заборгованості безнадійною згідно з пп. «а» пп. 14.1.11 ПКУ є сплив строку позовної давності за зобов’язаннями щодо такої заборгованості, незалежно від того, звертався кредитор до суду з метою її стягнення чи ні. Адже цей підпункт не встановлює будь-яких додаткових умов для визнання заборгованості за зобов’язаннями, за якими минув строк позовної давності, безнадійною.

Така норма ПКУ не передбачає необхідності здійснення платником податку — кредитором будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості, зокрема у судовому порядку, визнання боржника банкрутом тощо.

Детальніше особливості визнання дебіторської заборгованості безнадійною ми розглядали у статті «Коли дебіторська заборгованість стає безнадійною» газети № 227/2017. А ось коментар до згаданої Узагальнюючої консультації міститься в публікації «Для визнання заборгованості безнадійною достатньо спливу строку позовної давності» газети № 70/2018. Вирішити можливі питання щодо обчислення строку позовної давності допоможуть такі матеріали:

Настав час з’ясувати питання обліку списання безнадійної дебіторки. Своєю чергою, наразі акцентуймо увагу саме на грошовій безнадійній дебіторській заборгованості, під якою розуміємо безнадійну заборгованість із не отриманої протягом строку позовної давності оплати за відвантажені товари (роботи, послуги).

Бухгалтерський облік