Дисконтування зобов’язань за наслідками податкових перевірок: куди завела практика

Протягом останнього часу доволі широкого розголосу набула тема дисконтування фіскальними органами за наслідками податкових перевірок довгострокових фінансових зобов’язань українських підприємств, які ведуть облік за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (далі — П(С)БО). Оскільки ми не можемо лишатись осторонь актуальних податкових проблем вітчизняного бізнесу, пропонуємо ознайомитися з розгорнутим аналізом із погляду роз’яснювальної та судової практики. На його підставі ви зможете розробити власну стратегію поведінки та захисту від претензій контролюючих органів

Не секрет, що податківці доволі часто самостійно визначають ставку дисконтування, обчислюють теперішню (дисконтовану) вартість відповідного зобов’язання, знаходять різницю між сумою погашення зобов’язання та розрахованою теперішньою вартістю.

Отриманий дисконт (або його додатну дельту) довключають до доходу підприємства у звітному періоді виникнення зобов’язання (наприклад, у періоді отримання довгострокової безвідсоткової позики) та донараховують йому податкові зобов’язання, у т.ч. штрафні санкції, або ж «знімають» накопичені податкові збитки. Водночас до наступної періодичної амортизації такого дисконту й визнання фінансових витрат справи зазвичай не доходять.

Хай там як, але більшість суперечок під час податкової перевірки обертається навколо:

• практики застосування п.п. 4, 10 та 12 П(С)БО 11 «Зобов’язання». Згідно з ними, поточні зобов’язання відображають у балансі за сумою погашення, тобто за недисконтованою сумою грошових коштів або їх еквівалентів, що, як очікується, буде сплачена для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства. А от довгострокові зобов’язання, на які нараховують відсотки, відображають у балансі за їх теперішньою вартістю — дисконтованою сумою майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), що, як очікується, буде необхідна для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства. Визначення теперішньої вартості залежить від умов і виду зобов’язання;
• п. 31 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти». Згідно з ним, на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов’язання оцінюють за амортизованою собівартістю (крім фінансових зобов’язань, призначених для перепродажу, і зобов’язань за похідними фінансовими інструментами);
• відсутності у П(С)БО чіткої методології визначення теперішньої вартості фінансових зобов’язань.

Відповідні претензії фіскалів підтверджує низка судових рішень, про які ми розповімо дещо пізніше. А наразі з’ясуймо, що взагалі контролери роз’яснювали платникам.

Роз’яснювальна практика

Податківці не квапляться ділитися практичним досвідом дисконтування з платниками податків і зазвичай обмежуються стандартними відписками: ПКУ не передбачає коригування фінансового результату до оподаткування на суми доходів і/або витрат, що виникли внаслідок дисконтування довгострокової кредиторської чи дебіторської заборгованості. Відповідно, наслідки дисконтування відображають під час визначення такого фінрезультату за правилами бухгалтерського обліку (без застосування податкових різниць).

І в продовження відсилають запитувачів до Ради з МСБО або Мінфіну та, не соромлячись, наголошують, що оцінити правомірність відображення в податковому обліку відповідних господарських операцій можна лише в межах податкової перевірки згідно з вимогами ПКУ (див., наприклад, ІПК ДФСУ від 08.02.2019 р. № 442/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, від 04.01.2019 р. № 62/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, від 07.06.2018 р. № 2524/6/99-99-15-02-02-15/ІПК і лист ГУ ДФС у м. Києві від 19.02.2016 р. № 3790/10/26-15-11-02-11).