ФОП — єдинник групи 2, який займається роздрібною торгівлею, отримав запит від контролюючого органу, у якому серед іншого вимагається надати копії документів, що підтверджують походження товарів. Чи правомірні такі дії контролерів?

ВІДПОВІДЬ: Для єдинників, на відміну від загальносистемників , норми, яка б зобов’язала мати підтверджуючі документи щодо походження товару, у гл. 1 р. XIV ПКУ немає. Однак на практиці контролери все ж воліють їх бачити. Чим ризикує підприємець-спрощенець у разі відсутності відповідних документів — з’ясуймо далі.

 Згідно з абз. 1 пп. 177.10 ПКУ, фізичні особи — підприємці зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

І. Загроза штрафу за незабезпечення зберігання первинних документів

Вимагаючи від підприємців-єдинників первинні документи, що підтверджують походження товару, контролери зазвичай посилаються на загальні норми ПКУ — пп. 16.1.5, п.п. 44.1, 44.3, 85.2, 85.4 тощо.

За невиконання відповідної вимоги платникам податків передусім загрожує штраф на підставі п. 121.1 ПКУ.

Нагадаємо

Згідно з п. 121.1 ПКУ, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових й інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів із питань обчислення та сплати податків і зборів протягом установлених ст. 44 ПКУ строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих із Єдиного реєстру податкових накладних) або їх копій під час здійснення податкового контролю у випадках, передбачених ПКУ, — призводять до накладення штрафу в розмірі 510 грн. За ті самі дії, учинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, загрожує штраф у розмірі 1020 грн.

Однак традиційно контролери закривають очі на одну важливу деталь. Так, посилаючись на ст. 44 ПКУ (скажімо, в ІПК ГУ ДФС в Одеській області від 04.04.2018 р. № 1362/ІПК/15-32-13-01-09), фіскали не беруть до уваги, що в абз. 1 пп. 44.1 ПКУ йдеться фактично про обов’язкову наявність у платника податків первинних документів, на підставі яких визначається об’єкт оподаткування.