Як відомо, податок на прибуток необхідно розраховувати, відштовхуючись від бухгалтерського фінрезультату плюс/мінус різниці. Хто ж зобов’язаний використовувати різниці? Яку роль відіграє бухгалтерський дохід для застосування різниць? Як рахувати 20-мільйонний критерій? Про це дізнавайтеся з нашої публікації

Визначення бази обкладення податком на прибуток

Із 2015 року в податковому обліку вже немає таких понять, як «податкові витрати» і «доходи».

Податок на прибуток обчислюється виходячи з бухгалтерського фінрезультату (прибутку чи збитку), відкоригованого на різниці, передбачені ПКУ. Різниці, які коригують фінрезультат, — це амортизаційні різниці, різниці, що виникають під час формування резервів (забезпечень), різниці, які виникають у разі здійснення фінансових операцій (пп. 134.1.1 ПКУ).

На схемі відобразимо визначення бази (об’єкта) обкладення податком на прибуток.

База обкладення податком на прибуток

* Якщо підприємство використовує різниці.

Проте деяким платникам податку на прибуток даровано право вибору — застосовувати різниці чи ні. Якщо конкретніше — від основної кількості різниць дехто може відмовитися.

Хто може не застосовувати різниць під час визначення бази з податку на прибуток