Декларація про майновий стан і доходи фізосіб за 2018 рік: як скласти й коли подати

Цього року фізособи складають і подають податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі — Декларація) за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 02.10.2015 р. № 859 (далі — Наказ № 859). Розгляньмо, які категорії громадян (непідприємців) мають звітувати про свої доходи за 2018 рік і як їм правильно скласти Декларацію

Хто і в які строки декларує доходи

Щороку подавати Декларацію про доходи до Податкових інспекцій за місцем проживання — конституційний обов’язок громадян (ч. 2 ст. 67 Конституції України).

Своєю чергою, усіх громадян, які складають Декларацію, можна поділити на 2 категорії, до яких належать особи, що:

1) зобов’язані подавати річну Декларацію відповідно до ПКУ;

2) мають право подати Декларацію добровільно.

У таблиці 1 наведімо основні випадки обов’язкового подання громадянами Декларації про майновий стан і доходи.

Таблиця 1

Основні випадки обов’язкового подання громадянами Декларації про майновий стан і доходи

До осіб, які мають право подати Декларацію добровільно, належать:

• особи, які мають намір повернути зайво сплачений податок, у т.ч. у разі невчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу (міни) об’єкта нерухомості, за яким сплачено ПДФО (п.п. 176.1, 172.6 ПКУ);
• особи, які воліють скористатися правом на податкову знижку за наслідками звітного податкового року (п. 176.1 і пп. 166.1.2 ПКУ).

Загальний строк подання Декларації визначений пп. 49.18.4 ПКУ, згідно з яким Декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО), — до 1 травня року, що настає за звітним, окрім випадків, передбачених р. IV ПКУ. Тож, гранична дата подання Декларації за 2018 рік фізособами — 2 травня 2019 року.

У випадку коли згідно з пп. 166.1.1 ПКУ платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року, то підстави для її нарахування із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку в річній податковій декларації, що подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (пп. 166.1.2 ПКУ).

Звільнення від декларування

Обов’язок платника податку з подання Декларації за 2018 рік вважається виконаним, тобто вона не подається на підставі п. 179.2 ПКУ, якщо платник податку отримував доходи:

• від податкових агентів, які згідно з р. IV ПКУ не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;
• лише від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених р. IV ПКУ;
• від операцій продажу (обміну) майна, дарування в разі нотаріального посвідчення договорів, за якими був сплачений податок відповідно до р. IV ПКУ;
• у вигляді об’єктів спадщини, які згідно з р. IV ПКУ обкладаються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до п. 174.3 ПКУ.

Окрім того, п. 179.4 ПКУ визначає коло осіб, які звільняються від обов’язку подання податкової декларації.

Куди подавати Декларацію

Фізособа — платник податку подає Декларацію за звітний податковий період у встановлені ПКУ строки до контролюючого органу за своєю податковою адресою (п. 3 р. I Інструкції № 859), тобто за місцем проживання фізичної особи, за яким вона береться на облік як платник податку в контролюючому органі.

У разі якщо платник податку відповідно до норм чинного законодавства зобов’язаний (має право) надати річну Декларацію, але на той час проживає не за місцем реєстрації (прописки), то ця форма звітності все одно подається до контролюючого органу за податковою адресою, тобто за місцем реєстрації згідно з паспортними даними.

Окрім того, податківці вважають, що коли фізособа знята з реєстрації за однією адресою, але ще не зареєстрована за іншою, то вона все одно повинна подавати Декларацію до податкового органу за попередньою податковою адресою (див. роз’яснення з категорії 103.24 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.sfs.gov.ua).

А якщо в платника податку відсутні підтверджуючі документи щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел і суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлені за ст. 13 ПКУ, то згідно з пп. 170.11.2 ПКУ такий платник зобов’язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання Декларації до 31 грудня року, наступного за звітним.

У який спосіб подавати Декларацію

На підставі п. 4 р. I Інструкції № 859 Декларація подається до контролюючого органу в один із таких способів на вибір платника податку:

• особисто платником податку чи вповноваженою на це особою;
• надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
• засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо електронного документообігу й ЕЦП.

Порядок заповнення Декларації

Декларація складається із 7-ми розділів і 2-х додатків до неї, які містять розрахунки окремих видів доходів (витрат).

Додатки до Декларації заповнюються та подаються лише за наявності доходів (витрат), розрахунок яких міститься в них. Вони вважаються складовою частиною Декларації та без неї недійсні (п. 2 р. ІІ Інструкції № 859).

Загальні вимоги, якими слід керуватися під час складання Декларації, визначені р. II Інструкції № 859, зокрема:

1. У Декларації та додатках до неї зазначаються всі передбачені в ній відомості (показники), окрім випадків, безпосередньо визначених у Декларації та/або додатках до неї.

2. Якщо будь-який рядок Декларації та/або додатка до неї не заповнюється через відсутність інформації (операції, суми), то такий рядок прокреслюється (якщо Декларація подається в електронній формі, відповідні рядки залишають порожніми).

3. Показники в розділах II–VІІ Декларації та додатках до неї проставляють у гривнях із копійками.

4. Декларація та додатки до неї заповнюються таким чином, щоб забезпечити вільне читання тексту (цифр) і збереження цих записів протягом установленого строку зберігання звітності (друкованим способом, чорнильними чи кульковими ручками синього або чорного кольору). Заповнення олівцем не дозволяється.

5. У Декларації та додатках до неї не повинно бути підчисток, помарок, виправлень, дописок і закреслень. Текст або цифри, які неможливо прочитати через пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом або іншою рідиною, не допускаються.

6. Достовірність даних Декларації та додатків до неї підтверджується власноручним підписом фізичної особи — платника податку чи особи, уповноваженої на заповнення Декларації.

У рядку 1 р. I «Загальні відомості» указується відповідний тип Декларації (позначкою «х»). У разі першого подання Декларації обираємо тип «Звітна», за умови виявлення помилок (неточностей) до граничного строку її подання (до 30.04.2019 включно) — «Звітна нова», а якщо після зазначеного строку — «Уточнююча».

У рядку 2 р. I указується арабськими цифрами звітний податковий період (календарний рік). Квартал не зазначається — його наводять лише фізособи-підприємці в разі подання Декларації за результатами звітного кварталу, у якому розпочата господарська діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування.

Під час виправлення помилок, самостійно виявлених у раніше поданій Декларації, у рядку 2 указується звітний податковий період, що уточнюється.

Інформація про платника податку наводиться в рядках 3, 4, 6, 8 р. I, зокрема:

• П.І.Б. (повністю, згідно з паспортом);
• реєстраційний номер облікової картки (тобто ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для тих фізосіб, які через власні релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера й офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті: у формі книжечки «Має право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта» або у формі картки проставлено слово «Відмова»;
• податкова адреса (місце проживання);
• поштовий індекс і, за бажанням, контактний телефон та e-mail;
• резидентський статус платника податку (резидент, нерезидент);
• категорія платника (громадянин, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, підприємець, особа, що припинила підприємницьку діяльність протягом звітного року).

Найменування контролюючого органу, до якого подається Декларація, указується в рядку 5 р. I, а позначкою в рядку 7 фіксується, ким заповнена Декларація:

• самостійно платником податку;
• уповноваженою на це особою (у цьому випадку заповнюється рядок 9 р. І «Інформація про особу, уповноважену на заповнення декларації»).

У розділі II Декларації «Доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу» указуються за видами доходи платника ПДФО та військового збору із зазначенням в рядку 10:

• у графі 3 — загальної суми річного оподаткованого доходу, нарахованого (виплаченого) доходу на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (з урахуванням податків і внесків, які відповідно до закону утримуються з таких доходів під час їх виплати);
• у графах 4 та 5 — суми ПДФО та військового збору, обов’язок щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету якого покладається на податкового агента. Тобто в графі 4 зазначається утриманий ПДФО, у графі 5 — військовий збір, утриманий із доходів, указаних у графі 3;
• у графах 6 та 7 — суми ПДФО та військового збору, обов’язок щодо сплати (перерахування) до бюджету яких покладається на платника податку. Тобто такий платник податку має сплатити на підставі поданої Декларації різницю між сумою податку, який підлягає сплаті за 2018 рік, і сумою, яку вже утримано податковим агентом протягом року. Загальна сума доходів, що включаються до загального річного оподатковуваного доходу, фіксується в рядку 10 р. II, що розраховується як сума значень рядків 10.01–10.9 Декларації (див. таблицю 2).

Таблиця 2

Доходи, які вказуються в розділі II Декларації

У розділі ІІІ Декларації «Доходи, які не включаються до загального річного оподатковуваного доходу» відображають інформацію про доходи, що не оподатковуються, однак розмір таких доходів може цікавити контролерів, зокрема, для проведення внутрішньої звірки інформації. Наразі йдеться про:

• доходи, отримані від провадження господарської діяльності за спрощеною системою оподаткування протягом звітного (податкового) року (рядок 11.1);
• доходи від операцій із продажу (обміну) об’єктів рухомого та/або нерухомого майна (рядок 11.2);
• інші доходи, що не підлягають оподаткуванню (рядок 11.3).

Розділ ІV Декларації, який складається з єдиного рядка 12, призначений для відображення загальної суми річного оподатковуваного доходу. Визначається розрахунковим шляхом:

Рядок 10.1 + рядок 10.2 + рядок 10.3 + графа 6 «УСЬОГО» рядка 1 додатка Ф1 + рядок 10.5 + рядок 10.6 + «УСЬОГО» графи 9 розділу І додатка Ф2 + «УСЬОГО» графи 9 розділу ІV додатка Ф2 + рядок 10.9 + рядок 11

У розділі V Декларації «Розрахунок суми податку, на яку зменшуються податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у зв’язку з використанням права на податкову знижку згідно зі статтею 166 розділу IV Податкового кодексу України» проводиться розрахунок суми ПДФО, на яку зменшуються податкові зобов’язання у зв’язку з використанням права на податкову знижку.

У розділі VI Декларації «Податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб/військового збору» проводиться безпосередньо розрахунок податкових зобов’язань із ПДФО, військового збору та визначаються суми, що підлягають сплаті до бюджету чи поверненню з бюджету. Формули розрахунку передбачені розділом VІ.

Розділ VІІ Декларації призначений для розрахунку податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок у попередніх звітних періодах. Цей розділ під час первинного подання Декларації не заповнюють.

Реквізити банківського рахунка (номер рахунка, найменування та МФО банку) для перерахування коштів у разі повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку, у т.ч. під час застосування права на податкову знижку, відображають у рядку 29 Декларації.

У разі якщо фізособа протягом звітного року отримувала дохід від здавання в оренду нерухомого та рухомого майна, у Декларації потрібно відобразити відомості про таке майно, зокрема:

• категорію об’єкта оренди;
• місцезнаходження об’єкта нерухомого майна (країна, адреса) або марку (модель) рухомого майна;
• рік набуття у власність/рік випуску (для рухомого майна);
• загальну площу нерухомого майна (кв. м);
• частку в загальній площі нерухомого майна (десятковий дріб);
• відмітку про надання майна в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм).

У разі подання доповнення до Декларації відповідно до пп. «д» пп 164.2.17 ПКУ платник податків позначкою «х» указує на наявність заяви, поданої в довільній формі. Така заява подається разом із Декларацією на паперовому носії, своєю чергою, у графі «Зміст доповнення» прописується стислий зміст цієї заяви.

Наприкінці Декларації проставляється дата її подання. У разі заповнення та подання додатків (Ф1, Ф2) до Декларації в кінці Декларації зазначаються відповідні комірки навпроти номера додатка. Декларація та додатки до неї підписуються фізичною особою — платником податку чи особою, уповноваженою на заповнення Декларації.

Документи, що підтверджують достовірність даних Декларації

Керуючись п. 176.1 ПКУ, платники податку зобов’язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо Декларація подається:

• в обов’язковому порядку;
• із власної ініціативи з метою повернення надміру сплачених податків (у т.ч. під час застосування права на податкову знижку).

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну, податкову й митну політику. Наразі з метою ведення цього обліку наказом Мінфіну від 23.06.2017 р. № 591 затверджено Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу (далі — Книга) і Порядок ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу (далі — Порядок № 591).

Отже, заповнювати Декларацію за 2018 рік громадяни повинні на підставі Книги.

Платники податку мають заводити Книгу самостійно.

У графах 2–6 Книги відображається «Загальний річний дохід» у розрізі: джерел та назви отриманого доходу; суми отриманого доходу (включається або ні до оподатковуваного доходу).

У графах 7–11 Книги відображаються «Витрати, пов’язані із правом на податкову знижку, та за операціями з інвестиційними активами» у розрізі:

• джерел витрат;
• назв (переліку) понесених витрат;
• реквізитів документів, що підтверджують понесені витрати;
• суми понесених витрат.

Облік документів і відомостей, пов’язаних із правом на отримання податкової знижки згідно зі ст. 166 ПКУ, платники податків можуть вести в реєстрі документів, записи в якому здійснюються в довільній формі.

Тим часом згідно з пп. 166.2.1 ПКУ до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними чи товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та їх покупця (отримувача). У вказаних документах обов’язково мають відображатися вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Платник податку зобов’язаний отримувати й зберігати протягом строку давності, установленого ПКУ, документи первинного обліку (оригінали), у т.ч. на підставі яких визначаються витрати під час розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка.

Керуючись пп. 166.2.2 ПКУ, оригінали документів, пов’язаних із правом на отримання податкової знижки, не надсилаються до контролюючого органу. Хоча на практиці можливо все (переважно це стосується вимог до надання з Декларацією копій документів), утім за правилами нормативних актів:

• Книга та реєстр документів (за наявності) повинні надаватися контролюючим органам на їх вимогу та в межах їх компетенції, визначеної ПКУ (п. 4 Порядку № 591);
• на вимогу контролюючого органу й у межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов’язані пред’являти документи й відомості, пов’язані з виникненням доходу чи права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, і підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у Декларації (пп. «в» п. 176.1 ПКУ).

Принагідно може виникнути запитання: який розрахунковий документ має надати платник податку для підтвердження сум витрат, сплачених на користь вітчизняних закладів освіти, для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення, якщо сплата здійснювалася через банківський сервіс «Інтернет-банкінг» (у т.ч. Приват24, Ощад24)?

Податківці в роз’ясненні з категорії 103.06 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.sfs.gov.ua) указують на те, що під час здійснення розрахунків за допомогою систем «клієнт – банк», «клієнт – Інтернет – банк» тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком і клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.

Строк сплати й повернення податку за Декларацією

Фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, указану в поданій нею податковій декларації (п. 54.2, абз. 1 п. 179.7 ПКУ).

Сума податкових зобов’язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету в строки, установлені ст. 57 ПКУ.

Сума, що має бути повернена платникові податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в Декларації, протягом 60 к.дн. після надходження такої податкової декларації (п. 179.8 ПКУ).

Відповідно до п. 126.1 ПКУ, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ (суму податкового зобов’язання з ПДФО та військового збору, зазначену в поданій Декларації за 2018 рік, — до 01.08.2019), він притягується до відповідальності у вигляді диференційованого штрафу:

• у разі затримки сплати до 30 к.дн. включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу;
• у разі затримки сплати понад 30 к.дн. — у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

Однак тільки штрафами за несвоєчасну сплату не обійтися. Адже пп. 129.1.1 ПКУ передбачено: після спливу встановлених ПКУ строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

У разі самостійного нарахування суми грошового зобов’язання платником податків нарахування пені розпочинається після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного ПКУ.

Відповідальність за неподання чи за незазначення всіх відомостей

Пунктом 123.1 ПКУ встановлено:

· у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання на підставах згідно з підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4–54.3.6 ПКУ, зокрема, платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов’язань або рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків, то це призводить до накладення на платника податків штрафу в розмірі 25% суми визначеного податкового зобов’язання;

· у разі повторного протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання із цього податку — до накладення на платника штрафу в розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов’язання.

Відповідно до ст. 164¹ КпАП, неподання чи несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до них перекручених даних тягне призводить до адміністративної відповідальності у вигляді попередження чи накладення штрафу в розмірі від 3 до 8 НМДГ (від 51 до 136 грн). За ці самі дії, учинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за ті ж порушення, накладається штраф уже в розмірі від 5 до 8 НМДГ (від 85 до 136 грн).

Така відповідальність не поширюється на випадки добровільного подання Декларації, у т.ч. під час реалізації права на податкову знижку. Але в разі незазначення в Декларації чи в додатках до неї всіх відомостей (у т.ч. тих, які не впливають на розрахунок податкових зобов’язань), прописаних Інструкцією № 859, до платника податку застосовується адміністративна відповідальність згідно зі ст. 164¹ КпАП.