Цього року фізособи складають і подають податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі — Декларація) за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 02.10.2015 р. № 859 (далі — Наказ № 859). Щоправда, до форми декларації було внесено зміни наказом Мінфіну «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 02 жовтня 2015 року № 859» від 25.04.2019 р. № 177, у зв’язку із чим постає питання: за який період звітувати за новою формою?
З’ясуймо, які категорії громадян (непідприємців) мають звітувати про свої доходи за 2019 рік

За якою формою подавати Декларацію

Відповідно до п. 46.6 ПКУ нові форми декларацій (розрахунків) набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення. А до того є чинними форми декларацій (розрахунків), визначення, затверджені раніше. Тобто, оскільки оновлену форму податкової декларації оприлюднено 06.08.2019, уперше складати оновлену декларацію необхідно буде за підсумками 2020 року.

Утім, податківці рекомендують подати декларацію за новою формою вже і за 2019 рік. Хоча відповідного роз’яснення поки що немає в Базі знань «ЗІР». Сподіваймося, незабаром ми дізнаємося офіційну позицію ДПСУ щодо цього. Однак уже зараз очевидно, що з великою часткою імовірності податківці вимагатимуть за підсумками 2019 року подавати декларацію вже за новою формою.

Однозначно за новою формою декларації звітуватимуть у 2020 році за квартал новостворені ФОПи чи ті, які переходять зі спрощеної системи на загальну.

Хто і в які строки декларує доходи

Щороку подавати Декларацію про доходи до Податкових інспекцій за місцем проживання — конституційний обов’язок громадян (ч. 2 ст. 67 Конституції України).

Своєю чергою, усіх громадян, які складають Декларацію, можна поділити на дві категорії, до яких належать особи, що:

1) зобов’язані подавати річну Декларацію відповідно до ПКУ;

2) мають право подавати Декларацію добровільно.

У таблиці 1 наведімо основні випадки обов’язкового подання громадянами Декларації про майновий стан і доходи.

Таблиця 1

Основні випадки обов’язкового подання громадянами Декларації про майновий стан і доходи

Отримання протягом звітного року доходу:

Підстава

від підприємницької діяльності (на загальній системі оподаткування)

п. 177.5 ПКУ

від провадження незалежної професійної діяльності

п. 178.4 ПКУ

від особи, яка не є податковим агентом

пп. 168.2.1 ПКУ

з іноземних джерел

пп.пп. 168.2.1, 170.11.1 ПКУ

від операцій з інвестиційними активами

п. 170.2.1 ПКУ

від надання в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) нерухомості, якщо орендар — фізична особа, яка не є суб’єктом господарювання

пп. 170.1.5 ПКУ

від успадкування чи отримання в дарунок коштів, майна, майнових або немайнових прав від осіб, які не є членами сім’ї першого та другого ступеня споріднення, крім спадкоємців-нерезидентів, а також інших спадкоємців-резидентів, які сплатили податок до моменту оформлення спадщини

п. 174.3 ПКУ

за ухвалою суду, згідно з якою прийнято рішення про зміну власника та перехід права власності на рухоме майно

п. 173.4 ПКУ

у вигляді суми заборгованості, за якою минув строк позовної давності у сумі, що перевищує 50% місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи станом на 1 січня звітного податкового року (у 2019 році — 960,50 грн)

пп. 164.2.7 ПКУ

у вигляді благодійної допомоги у сумі, що перевищує 500 розмірів мінімальної заробітної плати (у 2019 році — 2086500 грн)

пп. «б» пп. 170.7.8 ПКУ

у вигляді цільової благодійної допомоги, не використаної та не поверненої благодійнику в строки, визначені законодавством

пп. 170.7.5 ПКУ

у вигляді нецільової благодійної допомоги, якщо загальна сума такої допомоги перевищує у 2019 році 2690 грн

пп. 170.7.3 ПКУ

як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором у сумі, що перевищує 25% однієї мінімальної зарплати (у розрахунку на рік), установленої на 1 січня звітного податкового року (у 2019 році — 1043,25 грн)

пп. «д» пп. 164.2.17 ПКУ

від продажу власної сільськогосподарської продукції у випадках, передбачених пп. 165.1.24 ПКУ

пп. 179.1, 179.2 ПКУ

у вигляді винагород й інших виплат, нарахованих (виплачених) відповідно до умов ЦПД, які отриманні від фізосіб — платників єдиного податку 4 групи

пп. 164.2.2 ПКУ

До осіб, які мають право подати Декларацію добровільно, належать:

— особи, які мають намір повернути зайво сплачений податок, у т.ч. у разі невчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу (міни) об’єкта нерухомості, за яким сплачено ПДФО (п.п. 176.1, 172.6 ПКУ);

— особи, які воліють скористатися правом на податкову знижку за наслідками звітного податкового року (п. 176.1 і пп. 166.1.2 ПКУ).

Загальний строк подання Декларації визначений пп. 49.18.4 ПКУ, згідно з яким Декларацію подають за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО), — до 1 травня року, що настає за звітним, окрім випадків, передбачених р. IV ПКУ. Тож, оскільки 1 травня цьогоріч припадає на п’ятницю, гранична дата подання Декларації за 2019 рік фізособами — 4 травня 2020 року.

Завважимо

У разі якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважатиметься операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

(п. 49.20 ПКУ)

У випадку коли згідно з пп. 166.1.1 ПКУ платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року, підстави для її нарахування із зазначенням конкретних сум відображає платник податку в річній податковій декларації, яку подає по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (пп. 166.1.2 ПКУ).

Завважимо

Якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним, не скористається правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситимуть (пп. 166.4.3 ПКУ).

Звільнення від декларування

Обов’язок платника податку з подання Декларації за 2019 рік вважається виконаним, тобто її не подають на підставі п. 179.2 ПКУ, якщо платник податку отримував доходи:

— від податкових агентів, які згідно з р. IV ПКУ не входять до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;

— лише від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, передбачених р. IV ПКУ;

— від операцій продажу (обміну) майна, дарування в разі нотаріального посвідчення договорів, за якими був сплачений податок відповідно до р. IV ПКУ;

— у вигляді об’єктів спадщини, які згідно з р. IV ПКУ обкладають за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до п. 174.3 ПКУ.

Окрім того, п. 179.4 ПКУ визначає коло осіб, які звільняються від обов’язку подання податкової декларації:

— незалежно від виду й суми отриманих доходів платниками податку, які:

– є малолітніми/неповнолітніми чи недієздатними особами й водночас перебувають на повному утриманні інших осіб (у т.ч. батьків) і/або держави станом на кінець звітного податкового року;

– перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні чи ув’язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання Декларації;

– перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року;

— перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року;

— у решті випадків, визначених р. IV ПКУ.

(п. 179.4 ПКУ)

Куди подавати Декларацію

Фізособа — платник податку подає Декларацію за звітний податковий період у встановлені ПКУ строки до контролюючого органу за своєю податковою адресою (п. 3 р. I Інструкції № 859), тобто за місцем проживання фізичної особи, за яким її беруть на облік як платника податку в контролюючому органі.

У разі якщо платник податку відповідно до норм чинного законодавства зобов’язаний (має право) надати річну Декларацію, але на той час проживає не за місцем реєстрації (прописки), то цю форму звітності все одно подають до контролюючого органу за за місцем реєстрації згідно з паспортними даними.

Окрім того, податківці вважають, що коли фізособа знята з реєстрації за однією адресою, але ще не зареєстрована за іншою, то вона все одно повинна подавати Декларацію до податкового органу за попередньою податковою адресою (роз’яснення з категорії 103.24 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.tax.gov.ua)).

А якщо в платника податку відсутні підтверджуючі документи щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел і суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлені за ст. 13 ПКУ, то згідно з пп. 170.11.2 ПКУ такий платник зобов’язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання Декларації до 31 грудня року, наступного за звітним.

У який спосіб подавати Декларацію

На підставі п. 4 р. I Інструкції № 859 Декларацію подають до контролюючого органу в один із таких способів на вибір платника податку:

— особисто платником податку чи вповноваженою на це особою;

— надсилають поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

— засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо електронного документообігу й накладення ЕЦП.

Нагадаємо

У разі надсилання податкової декларації поштою платник податку зобов’язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за 5 днів до спливу граничного строку подання податкової декларації, а за умови подання податкової звітності в електронній формі — не пізніше закінчення останньої години дня, у якому спливає такий граничний строк (п. 49.5 ПКУ).

Порядок заповнення Декларації

Декларація складається із 8 розділів і 3 додатків до неї, які містять розрахунки окремих видів доходів (витрат).

Додатки до Декларації заповнюють і подають лише за наявності доходів (витрат), розрахунок яких міститься в них. Вони вважаються складовою частиною Декларації та без неї недійсні (п. 2 р. ІІ Інструкції № 859).

Загальні вимоги, якими слід керуватися під час складання Декларації, визначені р. II Інструкції № 859, зокрема:

1. У Декларації та додатках до неї зазначають усі передбачені в ній відомості (показники), окрім випадків, безпосередньо визначених у Декларації та/або додатках до неї.

2. Якщо будь-який рядок Декларації та/або додатка до неї не заповнюють через відсутність інформації (операції, суми), то такий рядок прокреслюють (якщо Декларацію подають в електронній формі, відповідні рядки залишають порожніми).

3. Показники в розділах II–VІІ Декларації та додатках до неї проставляють у гривнях із копійками.

4. Декларацію та додатки до неї заповнюють таким чином, щоб забезпечити вільне читання тексту (цифр) і збереження цих записів протягом установленого строку зберігання звітності (друкованим способом, чорнильними чи кульковими ручками синього або чорного кольору). Заповнення олівцем не дозволяється.

5. У Декларації та додатках до неї не повинно бути підчисток, помарок, виправлень, дописок і закреслень. Текст або цифри, які неможливо прочитати через пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом або іншою рідиною, не допускається.

6. Достовірність даних Декларації та додатків до неї підтверджується власноручним підписом фізичної особи — платника податку чи особи, уповноваженої на заповнення Декларації.

У рядку 1 р. I «Загальні відомості» указують відповідний тип Декларації (позначкою Х). У разі першого подання Декларації обираємо тип «Звітна», за умови виявлення помилок (неточностей) до граничного строку її подання (до 04.05.2020 включно) — «Звітна нова», а якщо після зазначеного строку — «Уточнююча».

У рядку 2 р. I указують арабськими цифрами звітний податковий період (календарний рік). Квартал не зазначають — його наводять лише фізособи-підприємці в разі подання Декларації за результатами звітного кварталу, у якому розпочата господарська діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування.

Під час виправлення помилок, самостійно виявлених у раніше поданій Декларації, у рядку 2 указують звітний податковий період, що уточнюється.

Інформацію про платника податку наводять у рядках 3, 4, 6, 8 р. I, зокрема:

— П.І.Б. (повністю, згідно з паспортом);

— реєстраційний номер облікової картки (тобто ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для тих фізосіб, які через власні релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера й офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті: у формі книжечки «Має право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта» або у формі картки проставлено слово «Відмова»;

— податкова адреса (місце проживання);

— поштовий індекс і, за бажанням, контактний телефон та e-mail;

— резидентський статус платника податку (резидент, нерезидент);

— категорію платника (громадянин, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, підприємець, особа, що припинила підприємницьку діяльність протягом звітного року).

Завважимо

У разі якщо протягом звітного періоду, за який здійснюють декларування, або в наступному за ним році платник податку змінив прізвище (ім’я, по батькові), то у цьому рядку необхідно зазначити спочатку нове прізвище (ім’я, по батькові), а в дужках — попереднє прізвище (ім’я, по батькові).

Найменування контролюючого органу, до якого подають Декларацію, указують у рядку 5 р. I, а позначкою в рядку 7 фіксують, ким заповнена Декларація:

— самостійно платником податку;

— уповноваженою на це особою (у цьому випадку заповнюють рядок 9 р. І «Інформація про особу, уповноважену на заповнення декларації»).

У розділі II Декларації «Доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу» указують за видами доходи платника ПДФО та військового збору із зазначенням в рядку 10:

— у графі 3 — загальної суми річного оподатковуваного доходу, нарахованого (виплаченого) доходу на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (з урахуванням податків і внесків, які відповідно до закону утримують із таких доходів під час їх виплати);

— у графах 4 та 5 — суми ПДФО та військового збору, обов’язок щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету якого покладають на податкового агента. Тобто в графі 4 зазначають утриманий ПДФО, у графі 5 — військовий збір, утриманий із доходів, указаних у графі 3;

— у графах 6 та 7 — суми ПДФО та військового збору, обов’язок щодо сплати (перерахування) до бюджету яких покладають на платника податку. Тобто такий платник податку має сплатити на підставі поданої Декларації різницю між сумою податку, який підлягає сплаті за 2019 рік, і сумою, яку вже утримано податковим агентом протягом року. Загальну суму доходів, яка входить до загального річного оподатковуваного доходу, фіксують у рядку 10 р. II, що розраховують як суму значень рядків 10.01–10.10 Декларації (див. таблицю 2).

Таблиця 2

Доходи, які зазначають у розділі II Декларації

№ рядка Декларації

Назва доходу Декларації

Дохід

Складання додатків й інших розділів Декларації

10.1

Заробітна плата

Сума доходів у вигляді заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, які нараховані (виплачені, надані) відповідно до умов трудового договору (контракту) — без вирахування ПДФО та військового збору

10.2

Винагорода за ЦПД

Сума доходів у формі винагород й інших виплат відповідно до умов цивільно-правового характеру

10.3

Дохід від операцій із продажу (обміну) об’єктів рухомого та/або нерухомого майна

Розмір доходів визначають згідно зі статтями 172–173 ПКУ

10.4

Дохід від надання майна в лізинг, оренду (суборенду, емфітевзис), житловий найм (піднайм)

Розмір доходів визначають у порядку, установленому п. 170.1 ПКУ

У разі отримання таких доходів заповнюють р. VIII «Відомості про власне нерухоме (рухоме) майно та/або майно, яке надається в оренду (суборенду)»

10.4.1

Дохід, отриманий від фізичної особи — орендаря за оренду земельних ділянок, паїв

Дохід, отриманий від фізичної особи — платника податку (орендаря), який не є податковим агентом, за оренду (суборенду, емфітевзіс) земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених у натурі (на місцевості), які розташовані за місцезнаходженням, відмінним від податкової адреси платника податку (орендодавця)

10.5

Інвестиційний прибуток

Сума інвестиційного прибутку від проведення операцій із цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, аніж цінні папери, формах, розмір якого визначають згідно з положеннями п. 170.2 ПКУ

Додаток Ф1 — у разі отримання таких доходів

10.6

Вартість успадкованого чи отриманого в дарунок майна

Сума доходів, яка підлягає оподаткуванню за правилами ст. 174 ПКУ

10.7

Іноземні доходи

Розмір доходів визначають відповідно до п. 170.11 ПКУ.

У рядку в дужках вказують назву країни, з якої отримано іноземні доходи, та назву валюти

10.8

Доходи, отримані ФОПом-загальносистемником

Сума доходу від провадження підприємницької діяльності, яку оподатковують згідно зі ст. 177 ПКУ

Додаток Ф2 (розділи І, ІІІ) — у разі отримання таких доходів

10.9

Доходи, отримані фізособою, яка провадить незалежну професійну діяльність

Сума доходу від провадження незалежної професійної діяльності, яку оподатковують згідно зі ст. 178 ПКУ

Додаток Ф2 (розділи ІV, V) — у разі отримання таких доходів

10.10

Інші доходи

Решта доходів, оподаткування яких передбачено р. IV ПКУ (окрім зазначених у ст. 165 ПКУ)

10.10.1

У вигляді додаткового блага (прощений (анульований) борг за кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний кредит))

Суми доходу, отриманого у вигляді додаткового блага відповідно до абзаців 2 і 3 пп. «д» пп. 164.2.17 ПКУ за кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний кредит)

Для розстрочення суми податку разом із Декларацією подають до контролюючого органу заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та стисле пояснення обставин, що призвели до виникнення потреби здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов’язання

У розділі ІІІ Декларації «Доходи, які не включаються до загального річного оподатковуваного доходу» відображають інформацію про доходи, що не оподатковують, однак розмір таких доходів може цікавити контролерів, зокрема, для проведення внутрішньої звірки інформації. Наразі йдеться про:

— доходи, отримані від провадження господарської діяльності за спрощеною системою оподаткування протягом звітного (податкового) року (рядок 11.1);

— доходи від операцій із продажу (обміну) об’єктів рухомого та/або нерухомого майна (рядок 11.2);

— інші доходи, що не підлягають оподаткуванню (рядок 11.3).

Нагадаємо

Від оподаткування звільнено:

— дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда (п. 173.2 ПКУ);

— дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше ніж раз протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розміщені на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатного передання, визначеного ст. 121 ЗКУ, залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад 3 років (п. 172.1 ПКУ).

Розділ ІV Декларації, який складається з єдиного рядка 12, призначений для відображення загальної суми річного оподатковуваного доходу. Визначають розрахунковим шляхом: Рядок 10 + рядок 11.

Завважимо

Розділ, що стосувався податкової знижки, виключено. Натомість уведено третій додаток до декларації — Ф3 «Розрахунок суми податку, на яку зменшуються податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, у зв’язку з використанням права на податкову знижку».

У розділі V Декларації «Податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб/військового збору» проводять безпосередньо розрахунок податкових зобов’язань із ПДФО, військового збору та визначають суми, що підлягають сплаті до бюджету чи поверненню з бюджету. Формули розрахунку передбачені розділом V.

Розділ VІ Декларації призначений для розрахунку податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок у попередніх звітних періодах. Цей розділ під час первинного подання Декларації не заповнюють.

Реквізити банківського рахунка (номер рахунка, найменування та МФО банку) для перерахування коштів у разі повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку, у т.ч. під час застосування права на податкову знижку, відображають у рядку 25 Декларації.

У разі якщо фізособа протягом звітного року отримувала дохід від здавання в оренду нерухомого та рухомого майна, у Декларації потрібно відобразити відомості про таке майно, зокрема:

— категорію об’єкта оренди;

— місцезнаходження об’єкта нерухомого майна (країна, адреса) або марку (модель) рухомого майна;

— рік набуття у власність/рік випуску (для рухомого майна);

— загальну площу нерухомого майна (кв. м);

— частку в загальній площі нерухомого майна (десятковий дріб);

— відмітку про надання майна в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм).

У кінці Декларації проставляють дату її подання. У разі заповнення та подання додатків (Ф1, Ф2, Ф3) до Декларації в кінці Декларації зазначають відповідні комірки навпроти номера додатка. Декларацію та додатки до неї підписує фізична особа — платник податку чи особа, уповноважена на заповнення Декларації.

Документи, що підтверджують достовірність даних Декларації

Керуючись п. 176.1 ПКУ, платники податку зобов’язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, якщо Декларацію подають:

— в обов’язковому порядку;

— з власної ініціативи з метою повернення надміру сплачених податків (у т.ч. під час застосування права на податкову знижку).

Форми такого обліку та порядок його ведення визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну, податкову й митну політику. Нині з метою ведення цього обліку наказом Мінфіну від 23.06.2017 р. № 591 затверджено Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу (далі — Книга) і Порядок ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу (далі — Порядок № 591).

Отже, заповнювати Декларацію за 2019 рік громадяни повинні на підставі Книги.

Платники податку мають заводити Книгу самостійно.

У графах 2–6 Книги відображають «Загальний річний дохід» у розрізі: джерел та назви отриманого доходу; суми отриманого доходу (включають або ні до оподатковуваного доходу).

У графах 7–11 Книги відображають «Витрати, пов’язані із правом на податкову знижку, та за операціями з інвестиційними активами» у розрізі:

— джерел витрат;

— назв (переліку) понесених витрат;

— реквізитів документів, що підтверджують понесені витрати;

— суми понесених витрат.

Облік документів і відомостей, пов’язаних із правом на отримання податкової знижки згідно зі ст. 166 ПКУ, платники податків можуть вести в реєстрі документів, записи в якому здійснюють у довільній формі.

Тим часом згідно з пп. 166.2.1 ПКУ до податкової знижки входять фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними чи товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та їх покупця (отримувача). У вказаних документах обов’язково мають відображати вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Платник податку зобов’язаний отримувати й зберігати протягом строку давності, установленого ПКУ, документи первинного обліку (оригінали), у т.ч. на підставі яких визначають витрати під час розрахунку інвестиційного прибутку та формують податкову знижку.

Керуючись пп. 166.2.2 ПКУ, оригінали документів, пов’язаних із правом на отримання податкової знижки, не надсилають до контролюючого органу. За правилами нормативних актів:

— Книгу та реєстр документів (за наявності) потрібно подавати до контролюючих органів на їх вимогу та в межах їх компетенції, визначеної ПКУ (п. 4 Порядку № 591);

— на вимогу контролюючого органу й у межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов’язані пред’являти документи й відомості, пов’язані з виникненням доходу чи права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, і підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у Декларації (пп. «в» п. 176.1 ПКУ).

Строк сплати й повернення податку за Декларацією

Фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, указану в поданій нею податковій декларації (п. 54.2, абз. 1 п. 179.7 ПКУ).

Суму податкових зобов’язань, донараховану контролюючим органом, сплачують до відповідного бюджету в строки, установлені ст. 57 ПКУ.

Суму, що має бути повернена платникові податку, зараховують на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилають поштовим переказом на адресу, зазначену в Декларації, протягом 60 к.дн. після надходження такої податкової декларації (п. 179.8 ПКУ).

Відповідно до п. 126.1 ПКУ, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ (суму податкового зобов’язання з ПДФО та військового збору, зазначену в поданій Декларації за 2019 рік, — до 03.08.2020), його притягують до відповідальності у вигляді штрафу:

— у разі затримки сплати до 30 к.дн. включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу;

— у разі затримки сплати понад 30 к.дн. — у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

Однак тільки штрафами за несвоєчасну сплату не обійтися. Адже пп. 129.1.1 ПКУ передбачено: після спливу встановлених ПКУ строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу нараховують пеню.

У разі самостійного нарахування суми грошового зобов’язання платником податків нарахування пені розпочинається після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного ПКУ.

Відповідальність за неподання чи за невказування всіх відомостей

Пунктом 123.1 ПКУ встановлено:

— якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання на підставах згідно з підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4–54.3.6 ПКУ, зокрема, платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов’язань або рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків, то це призводить до накладення на платника податків штрафу в розмірі 25% суми визначеного податкового зобов’язання;

— у разі повторного протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання із цього податку — до накладення на платника штрафу в розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов’язання.

Відповідно до ст. 1641 КпАП неподання чи несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до них перекручених даних призводить до адміністративної відповідальності у вигляді попередження чи накладення штрафу в розмірі від 3 до 8 НМДГ (від 51 до 136 грн). За ці самі дії, учинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за ті самі порушення, накладають штраф у розмірі від 5 до 8 НМДГ (від 85 до 136 грн).

Така відповідальність не поширюється на випадки добровільного подання Декларації, у т.ч. під час реалізації права на податкову знижку. Але в разі незазначення в Декларації чи в додатках до неї всіх відомостей (у т.ч. тих, які не впливають на розрахунок податкових зобов’язань), прописаних Інструкцією № 859, до платника податку застосовують адміністративну відповідальність згідно зі ст. 1641 КпАП.

Редакція газети

«Інтерактивна бухгалтерія»