Загальновідомо, що питання трудового розпорядку на підприємствах і в організаціях найчастіше регулюються усними розпорядженнями або формальними управлінськими процедурами.
Проте, зважаючи на прискіпливіше протягом останнього часу ставлення законодавця та контролюючих органів до правового регулювання трудових відносин, визначальну роль має документ, що систематизує питання трудового розпорядку й дотримання трудової дисципліни на підприємстві. Ідеться зокрема про Правила внутрішнього трудового розпорядку (далі — Правила ВТР), з якими докладно наразі ми й ознайомимося

Чи обов’язкова наявність Правил ВТР

Про необхідність затвердження Правил ВТР зазначено у ст. 142 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). І зрозуміло чому — вони є однією з ланок, що регулює відносини роботодавців і найманих працівників. Так, трудовий договір (ст. 21 КЗпП) передбачає:

  • обов’язок роботодавця виплачувати обумовлену заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для роботи;
  • обов’язок працівника виконувати обумовлену роботу й дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку.

У трудових договорах не завжди обумовлюються правила внутрішнього розпорядку. Та й погляньмо правді в очі — як окремий письмовий документ складають їх рідко. Тому Правила ВТР загалом — це єдиний юридичний документ, у якому повноцінно обумовлені порядок приймання та звільнення працівників, час початку й закінчення робочого дня та перерви, тривалість робочих змін, види заохочень і відповідальності за порушення трудової дисципліни.

Крім того, керуючись ст. 29 КЗпП, обов’язок роботодавця серед іншого — ознайомити працівника з Правилами ВТР перед початком роботи. Тож, за відсутності таких Правил роботодавець не зможе дотримуватися порядку допуску працівника до роботи — а це вже порушення норм трудового законодавства, яке призводить до відповідальності за ст. 265 КЗпП і ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КпАП). На цьому акцентує увагу Мінсоцполітики в листі від 21.06.2017 р. № 312/0/22-17/13.

Ба більше, водночас Мінсоцполітики в листі від 28.12.2017 г. № 568/0/22-17/134 наголошує, що Правила ВТР є обов’язковими також і для підприємців, що використовують найману працю.

Не виникає сумнівів щодо обов’язковості Правил ВТР і в Держпраці. У листі від 16.10.2012 р. № 4014/21/01/01-12 серед документів, які необхідно подавати підприємству для перевірки, вона згадує також Правила ВТР.

Отже, якщо вже Правила ВТР необхідно затверджувати, постає цілком слушне запитання: яка відповідальність за їхню відсутність?

Ми вважаємо, що власне факт відсутності Правил на підприємстві не призводить до штрафу за недотримання трудового законодавства. Але, як зазначає Мінсоцполітики, відсутність правил унеможливлює дотримання порядку допуску працівника до виконання трудових обов’язків, установленого ст. 29 КЗпП. А це вже штрафонебезпене порушення, яке призводить до адміністративної відповідальності посадових осіб (незалежно від форми власності й кількості працівників) у вигляді штрафу від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів (від 510 грн до 1700 грн) — ч. 1 ст. 41 КпАП).

Своєю чергою, цілком реалістичне також застосування штрафу в розмірі мінзарплати (у 2018 році — 3723 грн) відповідно до ст. 265 КЗпП за порушення «інших вимог трудового законодавства».