Валютні обмеження від НБУ: подовження тимчасових заходів

(коментар до постанови Правління НБУ від 13.12.2016 р. № 410 (далі — Постанова № 410), зі змінами та доповненнями станом на 16.06.2017 р.)

Недарма кажуть, що немає у світі нічого більш постійного, аніж тимчасове. Так само слід сказати й про «тимчасові» заходи від НБУ. Започаткувала їх постанова Правління НБУ від 06.02.2014 р. № 49. Після неї діяло ще декілька постанов. Нині ж ці валютні обмеження закріпила Постанова № 410. Щоправда, цього разу Нацбанк змінив тактику: аби не ухвалювати щотримісяці нову постанову, передбачив, що Постанова № 410 діє безстроково, а точніше — допоки не буде скасована. Винятком виявилися лише декілька пунктів, про які ми розповіли в коментарі «Обов’язковий продаж інвалютної виручки й інші валютні обмеження».

Водночас у зв’язку з тим, що Постанова № 410 не містить граничного строку дії, до неї систематично вносяться зміни. Отож, проаналізуймо, які валютні обмеження діють з урахуванням уточнень і доповнень, котрих зазнала Постанова № 410 протягом  6-ти місяців із дня набрання чинності.

Погашення кредитів/позик в інвалюті нерезиденту

(пп. 1 п. 6 Постанови № 410)

Постановою № 410 чітко передбачено, що резиденти вправі погашати інвалютні кредити, позики (у т.ч. фіндопомогу) за договорами з нерезидентами (у т.ч. у разі укладання додаткових угод до кредитних договорів/договорів позики, новації боргу, що виник із кредитних договорів/договорів позики, розірвання договорів) не раніше строку, передбаченого договорами. А тому просто достроково погасити заборгованість перед нерезидентом навряд чи вдасться.

Ця вимога поширюється й на випадки дострокового виконання резидентом-позичальником зобов’язань як за основною сумою кредиту/позики, так і за іншими платежами, установленими кредитним договором/договором позики (окрім випадку, коли за договором змінюється періодичність виплати процентів зі щороку на щокварталу/щомісяця або зі щокварталу на щомісяця та/або строк виплати процентів переноситься не більш ніж на 180 днів).

Водночас Нацбанк наголосив, що не реєструватиме змін до таких договорів, якщо вони стосуються скорочення строків виконання резидентами-позичальниками зобов’язань або спрямовані на дострокове розірвання договорів.

Варто зазначити: наведені вище вимоги щодо погашення інвалютних зобов’язань не поширюються, зокрема, на випадки дострокового погашення кредитів, позик, у т.ч. за рахунок коштів, які залучаються резидентом-позичальником за іншим кредитним договором (договором позики) із нерезидентом (далі — новий договір). Цей виняток діє за одночасного виконання таких умов:

• новий договір передбачає більш пізній строк виконання зобов’язань позичальника з повернення цих коштів порівняно з умовами попереднього кредитного договору (договору позики) (далі — попередній договір);
• ці кошти (ураховуючи кошти в гривнях, отримані внаслідок обов’язкового продажу надходжень в інвалюті) не використовуються позичальником на будь-які інші цілі, окрім дострокового виконання власних зобов’язань за попереднім договором і купівлі іноземної валюти за гривні із зазначеною метою.

При цьому купівля резидентом-позичальником такої іноземної валюти дозволяється в межах фактичної суми обов’язкового продажу коштів в іноземній валюті, які резидент-позичальник залучив за новим договором для дострокового виконання власних зобов’язань за попереднім договором.

Окрім того, таке обмеження не діятиме у випадку скорочення строків повернення резидентом, що не є банком, нерезиденту основної суми кредиту/позики в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора, якщо це скорочення здійснюється з метою реструктуризації заборгованості за кредитом/позикою шляхом зарахування вимог за основною сумою такого кредиту/позики, як додаткового вкладу (внеску) нерезидента до статутного капіталу резидента під час його збільшення.

Пакет документів, що подається до НБУ для реєстрації таких змін до кредитного договору (договору позики), має додатково містити документи, що підтверджують наявність зобов’язань здійснити зазначену реструктуризацію, у т.ч. набуття нерезидентом права власності на відповідну частку статутного капіталу резидента.

Продаж готівкової інвалюти банками

(пп. 3 п. 6 Постанови № 410)

Іще й досі діє обмеження стосовно продажу готівкової іноземної валюти вповноваженим банком своїм клієнтам.

Відтак нині граничний розмір інвалюти, котру може купити особа в один операційний (робочий) день у межах однієї банківської установи, не повинен перевищувати в еквіваленті 150 000 грн.

Таке обмеження не поширюється на випадки купівлі готівкової інвалюти фізособою-резидентом у банку за одночасного дотримання таких умов:

1) фізособа купує готівкову інвалюту й використовує її лише з метою виконання власних зобов’язань в інвалюті за кредитним договором, укладеним з уповноваженим банком — кредитором;

2) банк здійснює продаж готівкової інвалюти в сумі, що не перевищує обсягу зобов’язань в інвалюті фізособи-позичальника за кредитним договором. Банк зобов’язаний забезпечити контроль за неухильним дотриманням фізичною особою — позичальником вимоги щодо цільового використання купленої готівкової інвалюти.

Інвалютні рахунки та вклади

(пп.пп. 6, 9 п. 6 Постанови № 410)

Звісно ж, обмеження не оминули вкладів (депозитів) в інвалюті. Отже, як і раніше, цілком можливо достроково повернути вклади, залучені в інвалюті. Повернення відбуватиметься в гривні за курсом купівлі інвалюти вповноваженого банку на день здійснення операції.

Продовжує діяти й обмеження щодо видачі (отримання) готівки в інвалюті з поточних і депозитних рахунків клієнтів через каси й банкомати. Тобто один клієнт може отримати валюту лише в межах 250 тис. грн на добу в еквіваленті за офіційним курсом НБУ. Ця вимога поширюється на видачу (отримання) готівкових коштів як у межах України, так і поза її межами незалежно від кількості рахунків клієнта в одному банку.

Проте є 2 винятки. Таке 250-тисячне обмеження не поширюється на:

• дипломатичні представництва, консульські установи іноземних держав в Україні, міжнародні фінансові організації, представництва міжнародних фінансових організацій та їх працівників, якщо вони не є громадянами України чи не проживають у ній постійно й акредитовані Міністерством закордонних справ України;
• операції із забезпечення витрат на відрядження працівників за кордон резидентами — юридичними особами та фізичними особами — підприємцями й іноземними представництвами.

Кредити в гривні

(пп. 7 п. 6 Постанови № 410)

Як і раніше, банкам заборонено видавати кредити в гривні, якщо як забезпечення виконання зобов’язань за ними надаються майнові права на кошти в інвалюті, що розміщені на рахунках у банках.

Тобто фактично отримати гривневий кредит під валютний депозит НЕ вдасться.

Купівля інвалюти на міжбанку

(пп. 11 п. 6 Постанови № 410)

Продовжує діяти й далі обмеження щодо строку придбання інвалюти на міжбанку. Тобто, як і раніше, купівля інвалюти відбуватиметься не раніше наступного операційного дня з дня зарахування гривень на окремий призначений для цього рахунок (за умови відсутності вимоги НБУ щодо надання висновків/документів/інформації, яка надіслана на адресу вповноваженого банку та містить заборону здійснювати надалі окремі операції клієнта й/або інших учасників фінансової операції (з урахуванням відомостей, що містяться у вимозі)).

Для купівлі інвалюти за дорученням клієнтів гроші, як і раніше, попередньо зараховуватимуться в гривнях на окремий аналітичний рахунок балансового рахунка 2900 «Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів банку» (далі — рахунок 2900).

Загальний порядок у цілому не змінився:

1) уповноважений банк перераховує на рахунок 2900 обсяг коштів у гривнях, достатній для здійснення операцій із купівлі зазначеного в заяві обсягу інвалюти, перерахованого за курсом гривні до інвалюти в день зарахування коштів у гривнях на рахунок 2900, але не нижче, ніж офіційний курс НБУ станом на цей день;

2) у разі зміни курсу інвалюти в день здійснення операції з купівлі інвалюти банки зможуть додатково зараховувати кошти в гривнях на рахунок 2900 у сумі, що не вистачає для виконання заяви клієнта про купівлю інвалюти. Коли клієнт не має можливості перерахувати додаткову суму в гривні на купівлю інвалюти й згоден на придбання меншої суми інвалюти, банк здійснюватиме купівлю інвалюти меншу, ніж зазначена в заяві.

Перераховування нерезиденту гривень через банки-нерезиденти

(пп. 13 п. 6 Постанови № 410)

Банкам заборонено здійснювати за дорученням клієнтів-резидентів перерахування коштів у гривнях на користь нерезидентів через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях, відкриті в уповноважених банках, якщо ці кошти в гривнях було залучено клієнтами у формі кредиту.

Зняття коштів з електронного платіжного засобу

(пп. 16 п. 6 Постанови № 410)

Видача готівки в межах України за електронними платіжними засобами, що емітовані як резидентами, так і нерезидентами, здійснюватиметься винятково в гривні.

Обмеження купівлі інвалюти та її перерахування для окремих операцій

(пп.пп. 17, 19, 20 п. 6, п. 8 Постанови № 410)

І. Купівля/перерахування інвалюти з метою повернення за кордон коштів, отриманих іноземними інвесторами за операціями з продажу цінних паперів, корпоративних прав, коштів, отриманих унаслідок зменшення статутних капіталів юридичних осіб, виходу з господарських товариств іноземних інвесторів, дозволена лише в разі ОДНОЧАСНОГО дотримання таких умов:

• купівлю/перерахування інвалюти із цією метою здійснює резидент (покупець цінних паперів/корпоративних прав; юридична особа, статутний капітал якої зменшується/з якої виходить учасник — іноземний інвестор; посередник (комісіонер, повірений)) або іноземний інвестор;
• протягом календарного місяця зазначена в попередньому пункті особа (резидент або іноземний інвестор) здійснює купівлю/перерахування інвалюти в межах загальної суми, що не може перевищувати 5 000 000 дол. США (або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на дату здійснення відповідної операції);
• купівля/перерахування інвалюти має здійснюватися через один уповноважений банк .

ІІ. Заборонена купівля, перерахування іноземної валюти з метою повернення за кордон іноземному інвестору дивідендів.

Ця заборона не поширюється на випадки купівлі/перерахування іноземної валюти з метою повернення за кордон дивідендів за корпоративними правами/акціями за 2014–2016 рр. із 13.06.2016 р. у разі ОДНОЧАСНОГО дотримання таких умов:

• купівлю/перерахування іноземної валюти з метою повернення за кордон дивідендів здійснює емітент корпоративних прав/акцій, за якими виплачуються дивіденди, або депозитарна установа, що обслуговує рахунок у цінних паперах іноземного інвестора, або безпосередньо іноземний інвестор;
• протягом календарного місяця особа, зазначена в попередньому пункті (емітент, депозитарна установа чи інвестор), здійснює купівлю/перерахування інвалюти з метою повернення за кордон дивідендів у межах загальної суми, що не може перевищувати 5 000 000 дол. США (еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на дату здійснення відповідної операції);
• купівля/перерахування інвалюти з метою повернення за кордон дивідендів має здійснюватися через один уповноважений банк .

ІІІ. Заборонені купівля, перерахування інвалюти на підставі індивідуальних ліцензій НБУ, крім:

• розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України, виданих НБУ юрособам;
• виконання резидентом-гарантом (поручителем) забезпечених гарантією (порукою) зобов’язань за кредитом, наданим міжнародною фінансовою організацією чи за участю іноземного експортно-кредитного агентства;
• сплати суб’єктами господарювання — резидентами вступних або членських внесків в інвалюті для забезпечення поточної діяльності юридичних осіб — нерезидентів;
• операцій юридичних осіб, що здійснюються на підставі індивідуальних ліцензій НБУ на проведення інвестицій за кордон, за умови, якщо загальна сума таких операцій у межах однієї індивідуальної ліцензії протягом одного календарного року не перевищує 2 000 000 дол. США (еквівалент цієї суми в іншій валюті за офіційним курсом гривні до інвалют, установленим НБУ на дату перерахування);
• інших випадків за умови, якщо загальна сума відповідних операцій не перевищує 50 000 дол. США (еквівалент цієї суми в іншій валюті за офіційним курсом гривні до інвалют, установленим НБУ на дату переказу) протягом 1-го календарного місяця на підставі однієї індивідуальної ліцензії НБУ.

Зазначені обмеження є додатковими підставами для відмови НБУ у видачі фізичним особам індивідуальних ліцензій/змін до них.

Заборона купівлі іноземним інвестором державних облігацій України за гривні

(пп. 21 п. 6 Постанови № 410)

Нацбанк заборонив уповноваженим банкам перераховувати з інвестиційного рахунка кошти в гривні з метою купівлі іноземним інвестором державних облігацій України.

Благодійні перекази за кордон

(пп. 22 п. 6 Постанови № 410)

Переказування благодійними організаціями благодійної допомоги та переказ коштів МОЗ за межі України для оплати лікування фізосіб дозволено здійснювати без індивідуальної ліцензії НБУ.

Для того щоб здійснити такий переказ, достатньо документів, що підтверджують необхідність цього лікування в іноземному медичному закладі.

Обмеження на продаж банківських металів

(пп. 23 п. 6 Постанови № 410)

Уповноваженим банкам ЗАБОРОНЕНО продавати банківські метали за безготівкові гривні фізособам, юрособам і фізособам-підприємцям загальною масою, що перевищує протягом одного календарного тижня в межах однієї банківської установи на одного клієнта 3,216 тройської унції золота (еквівалент цієї маси в інших банківських металах, перерахований за крос-курсом, визначеним згідно з офіційними курсами банківських металів, установленими НБУ).