Заяву на реєстрацію платником ПДВ подали із запізненням:
коли виникають податкові зобов’язання з ПДВ

Наше підприємство в січні перевищило 300-тисячний обсяг оподатковуваних операцій, але реєстраційну заяву до 10 лютого 2013 року ми не подали. Виявили це лише в березні.
З якої дати нам потрібно нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ: з 1 лютого чи з моменту перевищення 300-тисячного обсягу (на суму перевищення та надалі)? Які штрафні санкції передбачено за невчасну реєстрацію платником ПДВ?

ВІДПОВІДЬ: Перевищення 300-тисячної реєстраційної межі, згідно з п. 181.1 Податкового кодексу України (даліПКУ), — це лише сигнал для проведення реєстрації особи платником ПДВ, а не нарахування податкових зобов’язань із ПДВ на суму її перевищення. Тобто це означає, що така особа повинна подати реєстраційну заяву не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, у якому вперше досягнуто такого обсягу оподатковуваних операцій. До речі, якщо останній день строку подання заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважають наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день (п. 183.6 ПКУ). У цій ситуації останній день подання реєстраційної заяви за формою 1-ПДВ (додаток 1 до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України 07.11.2011 р. 1394) — 11 лютого 2013 р. (10 лютого — неділя).

У разі якщо підприємство вчасно подає реєстраційну заяву, нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ воно вправі (зобов’язане) лише після ПДВшної реєстрації (отримання свідоцтва платника ПДВ). Адже за п. 201.8 ПКУ право нараховувати ПДВ і складати податкові накладні має виключно особа, зареєстрована як платник цього податку. Тобто на постачання товарів (послуг) на суму перевищення 300-тисячного обсягу, яке відбулося до реєстрації особи платником ПДВ, податкові зобов’язання з ПДВ не нараховують. Звісно, якщо реєстраційна заява була подана у встановлений п. 183.2 ПКУ строк.

У випадку якщо ж особа, яка підлягає обов’язковій ПДВшній реєстрації, і у випадках і в порядку, передбачених ст. 183 ПКУ, не подала до Податкової реєстраційну заяву, вона несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права на податковий кредит і бюджетне відшкодування (п. 183.10 ПКУ). На жаль, цій нормі бракує конкретики. Після її прочитання залишається багато запитань.

По-перше, з якої саме дати особа несе таку відповідальність? Податківці пролили світло на це питання спершу в листі ДПСУ від 01.11.2011 р. № 4800/7/15-3317, а потім, що особливо приємно, закріпили свої висновки в Узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань, пов’язаних з обов’язковою реєстрацією осіб як платників податку на додану вартість, затвердженій наказом ДПСУ від 06.07.2012 р. № 588 (даліУзагальнююча консультація № 588). Тож у відповіді на запитання 1 Узагальнюючої консультації № 588 вони зазначили: обов’язок щодо нарахування та сплати податкових зобов’язань з ПДВ у особи, яка не подала у встановлені строки реєстраційну заяву, виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання такої заяви, тобто у загальному випадку з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто загального обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 300 тис. грн. Водночас не забули контролери й про правило переносу останнього дня граничного строку подання заяви, якщо він припадає на вихідний, святковий або неробочий день. Тож у цій ситуації підприємство відповідатиме за ненарахування чи несплату податкових зобов’язань, починаючи з 12 лютого 2013 року.

По-друге, хто та коли нараховує такі податкові зобов’язання, та які ще штрафні санкції загрожують підприємству за невчасну ПДВшну реєстрацію ?

У підкатегорії 130.40 ЄБПЗ1 до 04.07.2012 р. була актуальною відповідь, у якій податківці наголошували: у разі невчасної реєстрації особою — платником ПДВ «нарахування податку буде здійснено контро­люючим органом, та до такого платника будуть застосовані штрафні санкції, визначені пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54, п. 117.1 ст. 117, п. 120.1 ст. 120, п. 123.1 ст. 123 р. ІІ ПКУ». Тобто, окрім донарахованих податкових зобов’язань, податківці вважали за доцільне у цій ситуації застосувати штрафи:

  • за п. 117.1 ПКУ за нереєстрацію (170 грн — для фізособи та 510 грн — для юрособи);
  • за п. 120.1 ПКУ за неподання декларацій із ПДВ — 170 грн за кожне неподання або невчасне подання;
  • за пп. 54.3.1 та п. 123.1 ПКУ в разі самостійного визначення контролюючим органом суми податкових зобов’язань — 25% суми донарахованих контролерами податкових зобов’язань.

Однак, на щастя, контролери передумали і в Узагальнюючій консультації № 588 залишили за собою право застосовувати в цій ситуації лише останню санкцію.

Отже, якщо особа, яка зобов’язана стати на облік платників ПДВ, не подала в установлений строк реєстраційну заяву, після ПДВ-реєстрації донараховувати собі податкові зобов’язання за дореєстраційний період не потрібно. Це зроблять податківці під час проведення документальної перевірки. Водночас нарахують штраф у розмірі 25% від суми донарахованих податкових зобов’язань. На жаль, уникнути останнього не вдасться, навіть якщо платник ПДВ, не чекаючи контролерів, самостійно нарахує та сплатить суму таких податкових зобов’язань до бюджету. Про це свідчать відповіді 2 і 3 Узагальнюючої консультації № 588. Тож попередня оплата до реєстраційних ПДВшних зобов’язань погоди не зробить.

Вийти сухим із води в цій ситуації зможе лише той платник ПДВ, у якого за період від граничної дати подання заяви до дати реєстрації платником ПДВ не було оподатковуваних операцій. Адже тоді контролерам нічого буде донараховувати. Крім того, не буде й бази для розрахунку суми 25%-го штрафу. Щоправда, про податковий кредит за цей період годі й мріяти.

Ольга КЛЕБАН,

провідний бухгалтер-експерт
газети «Інтерактивна бухгалтерія»