Списуємо кредиторську заборгованість: бухоблік, податок на прибуток, ПДВ і єдиний податок

Час від часу трапляються ситуації, коли не потрібно погашати кредиторську заборгованість. Тож розгляньмо їх, а заразом і порядок відображення в бухгалтерському та податковому обліку списання кредиторки

Бухгалтерський облік

Визнання й оцінка кредиторської заборгованості

Кредиторська заборгованість — не що інше, як зобов’язання підприємства перед іншими юридичними й фізичними особами. Так, згідно з п. 3 НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», зобов’язання — це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій та погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Водночас п. 5 П(С)БО 11 «Зобов’язання» висуває 2 умови визнання зобов’язань:

• достовірність оцінки;
• зменшення економічних вигід як наслідок їх погашення.

Так, достовірність оцінки передбачає, що за винятком надзвичайно рідкісних випадків, суб’єкт господарювання спроможний визначити діапазон можливих результатів, і таким чином здійснити приблизну оцінку зобов’язання.

Відповідно до п. 6 П(С)БО 11, за строком погашення зобов’язання поділяють на: довгострокові (очікуваний строк погашення перевищує 12 місяців або операційний цикл) та поточні (очікуваний строк погашення не перевищує операційного циклу чи 12 місяців).

Поточні зобов’язання відображаються в балансі за сумою погашення. Зокрема, сума погашення — це недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, що, як очікується, буде сплачена для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства (п.п. 4, 12 П(С)БО 11).

Стосовно довгострокових зобов’язань, то їх слід оцінювати за теперішньою вартістю. Теперішня вартість — це дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), що, як очікується, буде необхідна для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства (п.п. 4, 10 П(С)БО 11).

Для обліку довгострокових (непоточних) зобов’язань Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291 (далі — Інструкція № 291), відведено рахунки 5 класу «Довгострокові зобов’язання», а для поточних — 6 класу «Поточні зобов’язання».

На практиці найчастіше стикаються зі списанням кредиторської заборгованості перед постачальниками й підрядниками за відвантаженими товарами, наданими послугами, виконаними роботами чи отриманою попередньою (авансовою) оплатою — рахунки 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» та 68 «Розрахунки за іншими операціями».

Коли можна списати кредиторську заборгованість