Подеколи підприємства, що мають вільні кошти, воліють не пускати їх в оборот, а бажають покласти на депозит, аби отримати відсотки за ними. Тож, розгляньмо, як у бухгалтерському та податковому обліку показати надання/отримання тіла депозиту й заробіток у вигляді відсотків за користування таким депозитом, а також важливі деталі, які слід узяти до уваги

Юридичні нюанси

Вклад (депозит) — це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України чи в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України й умов договору (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III, п. 1.1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.2003 р. № 516 (далі — Положення № 516)).

Юрособи перераховують грошові кошти на вкладні (депозитні) рахунки з поточних рахунків, а банки, своєю чергою, повертають грошові кошти в безготівковій формі на поточні рахунки юросіб (п. 3.1 Положення № 516).

Вклади (депозити) поділяють на (пп. пп.10 та 18 п. 3 Інструкції з бухгалтерського обліку операцій із фінансовими інструментами в банках України, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.02.2018 р. № 14):

  • короткостроковий вклад (депозит) — надані чи отримані кошти на строк, що не перевищує року;
  • довгостроковий вклад (депозит) — розміщені або залучені кошти на строк понад рік.

Згідно з п. 1.4 Положення № 516 залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджує:

  • договір банківського рахунка;
  • договір банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки;
  • договір банківського вкладу (депозиту) і видачею ощадного (депозитного) сертифіката;
  • договір банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми чи банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї чи дохід в іншій формі на умовах і в порядку, установлених договором (ч. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ), п.п. 2.4, 3.3 Положення № 516).

Процентні ставки за вкладними (депозитними) операціями встановлюють банки самостійно (п. 1.5 Положення № 516). Водночас, якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов’язаний виплачувати проценти в розмірі облікової ставки НБУ (ч. 1 ст. 1061 ЦКУ, п. 3.4 Положення № 516).

Проценти на вклад (депозит) нараховують від дня, наступного за днем надходження до банку грошових коштів або банківських металів, до дня, який передує поверненню грошових коштів або банківських металів вкладнику чи списанню з вкладного (депозитного) рахунка вкладника з інших підстав (ч. 5 ст. 1061 ЦКУ). Виплату процентів за вкладом (депозитом) здійснюють у строки, обумовлені в договорі (п. 1.7 Положення № 516).

Нараховані проценти за вкладами (депозитами), відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту), банки можуть перераховувати на поточний рахунок юрособи чи зараховувати на поповнення вкладу (депозиту) (п. 3.1 Положення № 516).

Проценти на банківський вклад виплачують вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховують проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачують усі нараховані до цього моменту проценти (ч. 6 ст. 1061 ЦКУ).