У нашого підприємства числяться значні залишки коштів у банку, що ліквідується (неплатоспроможному банку). Як правильно відображати в обліку такі кошти? Чи потрібно створювати під них резерв сумнівних боргів? Коли можна списати таку заборгованість? Які документи підтвердять, що заборгованість стала безнадійною?

Облік коштів у банку після введення в нього тимчасової адміністрації

Після того, як НБУ запроваджує тимчасову адміністрацію в банку, рух грошових коштів на рахунках клієнта обмежується. Через це кошти, що лишилися на рахунках підприємства в гривнях й іноземній валюті, на підставі п. 4 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» можуть бути кваліфіковані як сумнівна дебіторська заборгованість, оскільки є невпевненість погашення таких сум банком-боржником. Коли саме потрібно зробити таку перекласифікацію — залежить від професійного судження управлінців підприємства. Зазвичай — це дата введення в банк тимчасової адміністрації (повідомлення розміщують на веб-сайті такого банку).

Термін

Сумнівний борг — це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником (п. 4 П(С)БО 10).

Зауважимо

Мінфін України в листі від 18.10.2010 р. № 31-34020-20-10/28202 зазначав: у разі визнання підприємством заборгованості банку за грошовими коштами сумнівною суму такої заборгованості відображають за кредитом рахунка 31 «Рахунки в банках» і дебетом рахунка 37 «Розрахунки з різними дебіторами».

Зважаючи на вказане вище, підприємство після з’ясування того, що в банку ввели тимчасову адміністрацію (чи почато ліквідаційну процедуру), має зробити такі проводки:

  • Дт 37 Кт 311 (на суму гривень, які лишилися в банку);
  • Дт 37 Кт 312 (на суму іноземної валюти, яка лишилася в банку).

Для переведення грошових коштів до категорії дебіторської заборгованості варто скласти бухгалтерську довідку.

Щодо дебіторської заборгованості за розрахунками з банком, вираженої в іноземній валюті, зауважимо: оскільки остання є монетарною статтею, то відповідно до п. 8 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» стосовно неї необхідно продовжувати нараховувати курсову різницю.

Допоки треба рахувати курсові різниці? — запитаєте ви. Пошукаймо відповідь разом.

З дати відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації банку згідно з п. 4.21 гл. 4 р. V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 р. № 2, вимогу, заявлену в інвалюті, включають до реєстру вимог у гривнях у сумі, визначеній за курсом НБУ на дату початку процедури ліквідації банку.

Зауважимо

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. № 4452-VI відшкодування коштів за вкладом в інвалюті відбувається в нацвалюті України після перерахування суми вкладу за курсом НБУ на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації згідно зі ст. 36 цього ж Закону.

Тож, саме на дату початку ліквідації банку заборгованість банку перед підприємством уже не можна вважати вираженою в іноземній валюті (адже її до реєстру включать у гривневому вираженні й погашатимуть також гривнями).

Тому на цю дату її слід зафіксувати в гривнях за курсом НБУ на дату відкликання банківської ліцензії (переведення заборгованості, що обліковували в іноземній валюті, у національну валюту за рахунком 37). Отже, у зв’язку з тим, що заборгованість перестає бути валютною, П(С)БО 21 до неї не застосовують, та курсові різниці в бухгалтерському обліку припиняють нараховувати. Більше про нюанси визначення курсових різниць читайте в матеріалі «Іноземна валюта й курсові різниці: загальні правила обліку».

Для фіксування такого переведення інвалютної заборгованості в гривневу варто скласти бухгалтерську довідку. А для розрахунку курсової різниці бухдовідку можна не складати (детальніше про це матеріалі див. «Чи треба складати первинний документ на курсові різниці: судова практика»).

Чи треба формувати резерв сумнівних боргів під кошти, які зависли в проблемному банку