Новости публикуются на языке оригинала

Нещодавно постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2016 р. № 826/16838/16 було повністю задоволено позов платника ПДВ щодо визнання недійсною та скасування податкової консультації в листі ДФСУ від 13.10.2016 р. № 22278/6/99-99-15/02-02-15.

У цьому листі контролери дійшли такого висновку:

«підприємство, що припиняється у процесі реорганізації шляхом приєднання, повинне скласти податкову декларацію з податку на прибуток за звітний період, на який припадає дата його приєднання.

Крім того, таке підприємство повинне самостійно здійснити розрахунки з бюджетом.

Фінансовий результат до оподаткування платника податку — правонаступника не зменшується на суму від’ємного значення об’єкта оподаткування, що обліковувалось у платника податку (платників податків), який (які) припиняється (припиняються) в процесі реорганізації шляхом приєднання, перетворення, злиття, на дату затвердження передавального акта, оскільки норми Кодексу в редакції, чинній з 01.01.2015, не передбачають перехідних положень, що надають право платникам при реорганізації  здійснювати врахування при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємством, яке приєднало іншого збиткового платника податку,  його податкових збитків».

Суд погоджується з висновком, що поточна редакція Податкового кодексу не містить прямих норм на право врахування правонаступником збитків підприємств, які припиняються внаслідок реорганізації, проте звертає увагу, що в останньому відсутня й заборона на таке відображення. А також, нагадує: Податковим кодексом установлена можливість використання положень інших нормативно-правових актів із метою оподаткування, якщо вони не суперечать ПКУ (пп. 4.1.4 і п. 56.21 ПКУ).

Тож суд зазначає: відповідно до п. 1 ст. 84 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-VI та п. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, усе майно, майнові та немайнові права й обов’язки підприємств, що припиняються шляхом їх приєднання до підприємства позивача, на підставі передавальних актів, перейшли з 01.01.2016 р. до підприємства-позивача, а відтак відповідно до п. 44 МСФЗ 3, позивач прийняв на свій баланс усі активи та зобов’язання таких підприємств, ураховуючи відстрочені податкові активи й зобов’язання, що були сформовані на момент приєднання підприємств (підписання відповідних передавальних актів), згідно з п. 34 МСБО 12 «Податки на прибуток».

Відповідно до п. 3 НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», баланс (ф. № 1) є звітом про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання та власний капітал. Таким чином, у складі власного капіталу позивача відображається нерозподілений прибуток (накопичений збиток), який є наслідком у тому числі й усіх раніше отриманих прибутків та/чи збитків приєднаних до нього підприємств.

Відповідно до вимог пп. 134.1.1 ПКУ, порядок визначення об’єкта оподаткування базується на результатах бухгалтерського обліку, відображеного платником податку у фінансовій звітності та скоригованого на різниці, передбачені р. ІІІ ПКУ. Цим же розділом ПКУ (а саме — пп. 140.4.2) надана можливість зменшувати фінрезультат до оподаткування на суму від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.

До того ж, суд зауважив: ПКУ в редакції, що діяла до 01.01.2015 р., прямо передбачав можливість урахування правонаступником збитків підприємств, що припиняються внаслідок реорганізації.

Підсумовуючи все зазначене вище, суд доходить висновку: позивач має повне право включити суми накопичених на 31.12.2015 р. податкових збитків приєднаних до нього підприємств до суми від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років і, відповідно, зменшити свій фінрезультат до оподаткування на зазначені суми збитків згідно з пп.140.4.2 ПКУ.

Бухгалтерский сервис «Интерактивная бухгалтерия»